Ток и ветер - Братья Карамазовы

Ток и ветер, гонят мой голос по твоим проводам.

Обрывая запах цветов, тот, что только тебе.

И не веря чужим облакам, ты бежишь по трамвайным следам,

Ведь только ток и ветер, возвращают к себе.

Просто некого ждать, до весны, до весны.

И долгим дождем не смоешь с себя,

Остатки любви,

В промозглый рассвет, торопит тебя пустота у окна.

Ток и ветер.

Будто слепые мимо тебя.

Мимо дорог, мимо воды, мимо травы.

И не сберечь, и не закрыть руками тебя,

Ведь только ток и ветер, ток, и ветер и ты.

Просто некого ждать, до весны, до весны.

И долгим дождем не смоешь с себя,

Остатки любви,

В промозглый рассвет, торопит тебя пустота у окна.

Ток и ветер, гонят мой голос по твоим проводам.

Ток и ветер, гонят мой голос по твоим проводам.

Струм і вітер, женуть мій голос по твоїх дротах.

Обриваючи запах квітів, той, що тільки тобі.

І не вірячи чужим хмарам, ти біжиш трамвайними слідами,

Адже тільки струм і вітер повертають до себе.

Просто нема кого чекати, до весни, до весни.

І довгим дощем не змиєш із себе,

Залишки кохання,

У вогкий світанок, квапить тебе порожнеча біля вікна.

Струм і вітер.

Наче сліпі повз тебе.

Повз дороги, повз воду, повз трави.

І не зберегти, і не закрити руками тебе,

Адже тільки струм і вітер, струм і вітер і ти.

Просто нема кого чекати, до весни, до весни.

І довгим дощем не змиєш із себе,

Залишки кохання,

У вогкий світанок, квапить тебе порожнеча біля вікна.

Струм і вітер, женуть мій голос по твоїх дротах.

Струм і вітер, женуть мій голос по твоїх дротах.