Собаке - Братья Карамазовы

Собака лежит на дороге в сарай,

Я из города привезу кости и сварю ей суп.

Она по запаху помнит всех тех, кто когда-то был тут,

Ей говорил самурай есть только путь.

Есть только путь.

У ворот кончается асфальт и начинается лес.

Этот листок на дереве не навсегда.

Ветер или чья-то рука обнажают срез,

По которому — отсчитают года, отсчитают года.

Падая вверх, не сломай свой хвост, ей говорил самурай.

Собака лежить на дорозі в сарай,

Я з міста привезу кістки та зварю їй суп.

Вона за запахом пам'ятає всіх, хто колись був тут,

Їй казав самурай є лише шлях.

Є лише шлях.

Біля воріт закінчується асфальт і починається ліс.

Цей лист на дереві не назавжди.

Вітер чи чия рука оголюють зріз,

За яким відрахують роки, відрахують роки.

Падаючи вгору, не зламай свій хвіст, їй казав самурай.