Прощай на всех - Братья Карамазовы

Что еще от жизни надо, кроме дома и дороги,

Кроме облаков ленивых, от которых мокнут ноги,

И от края и до края — грусть лишь холодком восторга,

Тронет душу и отпустит, чтобы встретить у порога,

И покачиваясь воздух, обещает нам за далью,

Бесконечную дорогу, может ту, что так искали...

Снова будет снег зимою, снова летом будет жарко,

Мы прощаемся при встрече, ничего уже не жалко...

Прощай!

Чуть-чуть и прощай... Прощай!

Чуть-чуть и прощай...

Что же мне от жизни надо, кроме дома и дороги,

Кроме облаков ленивых, от которых мокнут ноги,

Снова будет снег зимою, снова летом будет жарко,

Мы прощаемся при встрече, ничего уже не жалко.

Прощай!

Чуть-чуть и прощай...

Прощай!

Чуть-чуть и прощай...

Прощай!

Чуть-чуть и прощай...

Прощай!

Чуть-чуть и прощай...

Що ще від життя треба, крім дому та дороги,

Крім хмар лінивих, від яких мокнуть ноги,

І від краю і до краю - смуток лише холодком захоплення,

Зворушить душу і відпустить, щоб зустріти біля порога,

І погойдуючись повітря, обіцяє нам за далечиною,

Нескінченну дорогу, може, ту, що так шукали...

Знову буде сніг зимою, знову влітку буде спекотно,

Ми прощаємось при зустрічі, нічого вже не шкода...

Прощай!

Трохи й прощай... Прощавай!

Трохи й прощай...

Що ж мені від життя треба, крім дому та дороги,

Крім хмар лінивих, від яких мокнуть ноги,

Знову буде сніг зимою, знову влітку буде спекотно,

Ми прощаємось під час зустрічі, нічого вже не шкода.

Прощай!

Трохи й прощай...

Прощай!

Трохи й прощай...

Прощай!

Трохи й прощай...

Прощай!

Трохи й прощай...