Волчок - Борис Заходер

Ну, ребята,

Чур - молчок:

Будет сказка

про ВОЛЧОК!

I

Дело было в старину -

По старинке и начну:

Жил да был

Серый Волк.

Выл да выл

Серый Волк

Дни и ночи напролет

(Сам он думал,

Что поет).

Песню пел одну и ту же

Нет ее на свете хуже:

- Ухвачу-уу-у!

Укушу-у-у!

Утащу-у-у!

Удушу-у-у!

И - съем!

Волк - скажу вам наперед -

Хоть фальшивит,

Но не врет:

Тех, кто песню слушает,

Он охотно скушает.

Так представьте, каково

Слушать пение его!

Каково лесным зверятам

Жить

С таким артистом

Рядом!

До того он надоел

Всем, кого он недоел, -

Впору тоже

Волком взвыть!

...Стали думать -

Как тут быть...

И

ПРИДУМАЛИ!

II

Как-то утром

Волк проснулся,

Потянулся,

Облизнулся,

Спел любимую свою

(«Укушу да разжую!»)

И пустился - чин по чину -

На обед искать дичину.

Бегал-бегал...

Что за притча?!

«Где же, - думает, - добыча?

Нет ни пуха, ни пера,

Ни зайчишки, ни бобра,

Ни мышонка, ни лягушки,

Ни неведомой зверушки!»

А с верхушки старой ели

Две пичужки засвистели:

- Серый!

Вся твоя еда

Разбежалась кто куда!

III

Да,

Зайцы убежали,

Птицы улетели,

Мышата-лягушата -

И те усвиристели,

И легкие, как тени,

Умчались прочь олени.

IV

И пришлось,

Ребята,

Волку

Зубы положить на полку

А на полку зубы класть

Это небольшая сласть!

...Серый Волк

Дня два крепился,

Все терпел невольный пост.

А на третий день

Вцепился

В свой же

Серый волчий хвост!

Так вцепился он в беднягу,

Что охотно дал бы тягу

(Убежал бы) -

Да шалишь:

От себя не убежишь!

И не в силах бедный хвост

Проглотить,

И не в силах вкусный хвост

Отпустить -

Вслед за собственным

Серым хвостом

Серый Волк

Завертелся винтом!

Он вертелся,

Он кружился,

Он крутился,

Он вращался,

И - само собой понятно!

Он

В кого-то

Превращался!

А когда он

Встал торчком -

Было поздно:

Стал Волчком!

Не сердитым,

Не голодным,

Развеселым,

Беззаботным,

Пестрым,

Звонким и блестящим -

Словом, самым настоящим

Замечательным волчком!

Сам

Мечтаю о таком!

V

Уж теперь он никого

Не обижает,

И его за это каждый

Уважает!

И поет теперь он песенку

Иную:

Развеселую,

Смешную,

Заводную:

- Жу-жу-жу, жу-жу-жу

Кого хочешь закружу!

Жу-жу-жу, жу-жу-жу -

Я с ребятами дружу!

То-то!

Ну, хлопці,

Чур - молчок:

Буде казка

про ВОВЧОК!

I

Справа була за старих часів -

По-старому і почну:

Жив та був

Сірий Вовк.

Вил та вив

Сірий Вовк

Дні і ночі безперервно

(Сам він думав,

Що співає).

Пісню співав ту саму

Немає її на світі гірше:

- Вхоплю-уу-у!

Укушу-у-у!

Утащу-у-у!

Удушу-у-у!

І - знімання!

Вовк - скажу вам наперед -

Хоч фальшивить,

Але не бреше:

Тих, хто пісню слухає,

Він охоче з'їсть.

Так уявіть, яке

Слухати його співи!

Яке лісовим звірятам

Жити

З таким артистом

Поруч!

До того він набрид

Всім, кого він недоїв, -

Можна також

Вовком заволати!

...Стали думати -

Як тут бути...

І

ПРИДУМАЛИ!

II

Якось уранці

Вовк прокинувся,

Потягнувся,

Облизнувся,

Співав кохану свою

(«Укушу та розжую!»)

І пустився - чин по чину -

На обід шукати дичину.

Бігав-бігав...

Що за казка?!

«Де ж, – думає, – видобуток?

Немає ні пуху, ні пера,

Ні зайчики, ні бобра,

Ні мишеня, ні жаби,

Ні невідомого звірятка!»

А з верхівки старої ялинки

Дві пташки засвистіли:

- Сірий!

Вся твоя їжа

Розбіглася хто куди!

III

Так,

Зайці втекли,

Птахи полетіли,

Мишенята-жабенята -

І ті взбелювали,

І легені, як тіні,

Помчали геть олені.

IV

І довелося,

Хлопці,

Вовку

Зуби покласти на полицю

А на полицю зуби класти

Це невелика насолода!

...Сірий Вовк

Дні два кріпився,

Все терпів мимовільний піст.

А на третій день

Вчепився

У свій же

Сірий вовчий хвіст!

Так вчепився він у бідолаху,

Що охоче дав би тягу

(Втік би) -

Та пустуєш:

Від себе не втечеш!

І не в змозі бідний хвіст

Проковтнути,

І не в змозі смачний хвіст

Відпустити -

Слідом за власним

Сірим хвостом

Сірий Вовк

Закрутився гвинтом!

Він крутився,

Він кружляв,

Він крутився,

Він обертався,

І – само собою зрозуміло!

Він

У когось

Перетворювався!

А коли він

Встав торчком -

Було пізно:

Став Вовчком!

Чи не сердитим,

Чи не голодним,

Веселим,

Безтурботним,

Строкатим,

Дзвінким та блискучим -

Словом, справжнісіньким

Чудовим дзиґом!

Сам

Мрію про таке!

V

Тепер він уже нікого

Не ображає,

І його за це кожен

Поважає!

І співає тепер він пісеньку

Іншу:

Веселе,

Смішну,

Заводну:

- Жу-жу-жу, жу-жу-жу

Кого хочеш закручу!

Жу-жу-жу, жу-жу-жу -

Я з хлопцями дружу!

Отож!