Сказка про доброго Носорога - Борис Заходер

Жил-был Носорог,

На других непохожий:

Носорог

С удивительно тонкой кожей.

В джунглях жил,

Среди хищных зверей,

А кожа была у бедняги

Действительно

Тоньше бумаги

И очень, очень чувствительна!

С виду он был

Носорог носорогом,

Что

Говорит

О многом...

Ноги как тумбы,

Чудовищная голова,

Рог на носу

Или даже, кажется, два!

Но

Хорошего носорога

Не прошибешь и дубиной,

А он

Еле-еле мог

Стерпеть укус комариный;

Погладят его против

шерсти -

И это его огорчает...

Таких мелочей Носороги,

Как правило, не замечают!

Прут напролом носороги,

Не разбирая дороги!

Любят

Топтать и давить,

Мять и крушить

Носороги.

Кто на пути попадется -

Не глядя,

Раздавят в лепешку...

А этот

Чудак Носорог

Не мог раздавить и кошку!

Этот

Чудак Носорог

С кожею тонкой

Разных мышат-лягушат

И то обходил сторонкой!

- Я, - говорит, - не могу!

Пусть все

Как хотят поступают,

Но,

По-моему,

Им неприятно,

Когда на них

Наступают!

Толстокожие братья

Стали срамить Носорога:

- Это же черт знает что!

Носорог-недотрога!

- Вспомни, кто ты такой!

- Одумайся, тонкокожий!

- Ты ведь позоришь не только

себя -

Весь наш род Носорожий!..

- Ох, - отвечает чудак, -

Я с вами, братцы, не спорю!

Я просто не знаю,

Как

Помочь вашему горю!

Я понимаю вас,

Я ведь тоже

Зверь по натуре,

Но только я

Кое-что

Испытал на собственной шкуре...

Тем и окончился спор.

И чудак

С улыбкою кроткой

В чащу лесную ушел

Своей

Осторожной походкой.

Дружит он с птичкой Калау,

С братьями

Редко встречается

И,

Говоря между нами,

Не особенно огорчается!

Жив-був Носоріг,

На інших несхожий:

Носоріг

З напрочуд тонкою шкірою.

У джунглях жив,

Серед хижих звірів,

А шкіра була у бідолахи

Дійсно

Тоніше паперу

І дуже, дуже чутлива!

На вигляд він був

Носоріг носорогом,

Що

Говорить

Багато про що...

Ноги, як тумби,

Жахлива голова,

Ріг на носі

Або навіть, здається, два!

Але

Хорошого носорога

Не прошибеш і кийком,

А він

Ледве міг

Стерпіти укус комарячий;

Погладять його проти

вовни -

І це його засмучує...

Таких дрібниць Носороги,

Як правило, не помічають!

Прут напролом носороги,

Чи не розбираючи дороги!

Люблять

Топтати і тиснути,

М'яти і трощити

Носорога.

Хто на шляху трапиться -

Не дивлячись,

Роздавлять у коржик.

А цей

Дивак Носоріг

Не міг розчавити і кішку!

Цей

Дивак Носоріг

Зі шкірою тонкою

Різних мишенят-жабенят

І то обходив стороною!

- Я, - каже, - не можу!

Нехай усі

Як хочуть надходять,

Але,

На мою думку,

І мені приємно,

Коли на них

Настають!

Товстошкірі брати

Стали соромити Носорога:

- Це ж чорт знає що!

Носоріг-недоторка!

- Згадай, хто ти такий!

- Одумайся, тонкошкірий!

- Ти ж ганьбиш не тільки

себе -

Весь наш рід Носорожій!

- Ох, - відповідає дивак, -

Я з вами, братики, не сперечаюся!

Я просто не знаю,

Як

Допомогти вашому горю!

Я розумію вас,

Я теж

Звір по натурі,

Але тільки я

Дещо

Випробував на власній шкурі...

Тим і закінчилася суперечка.

І дивак

З посмішкою лагідною

У хащі лісові пішов

Своєю

Обережною ходою.

Дружить він з пташкою Калау,

З братами

Рідко зустрічається

І,

Говорячи між нами,

Не дуже засмучується!