Сказочка - Борис Заходер

В чистом поле, в белом поле

Было все белым-бело,

Потому что это поле

Белым снегом замело.

И стоял в том белом поле

Белоснежно-белый дом,

С белой крышей, с белой дверью,

С беломраморным крыльцом.

Потолок был белый-белый,

Белизною пол блистал,

Было много белых лестниц,

Белых комнат, белых зал.

И в белейшем в мире зале

Спал без горя и забот,

Спал на белом одеяле

Совершенно черный кот.

Был он черен, словно ворон,

От усов и до хвоста.

Сверху черен, снизу черен...

Весь - сплошная чернота!

У чистому полі, у білому полі

Було все білим-біло,

Тому що це поле

Білим снігом замело.

І стояв у тому білому полі

Біло-білий будинок,

З білим дахом, з білими дверима,

З біломармуровим ганком.

Стеля була біла-біла,

Білизною підлога блищала,

Було багато білих сходів,

Білі кімнати, білі зали.

І в найбілішому у світі залі

Спав без горя та турбот,

Спав на білій ковдрі

Цілком чорний кіт.

Був він чорний, наче ворон,

Від вусів і до хвоста.

Зверху чорний, знизу чорний.

Весь - суцільна чорнота!