Квочкины строчки - Борис Заходер

На чёрной земле

И на жёлтом песочке

Все квочки

Выводят неровные строчки.

Не перьями —

Лапками пишут хохлатки,

Хотя у них пёрышки

В полном порядке!

Узнать бы,

О чём они пишут, хохлатки!

Но грамотки эти —

Сплошные загадки!

Труднее прочесть,

Чем пергамент старинный:

Язык — незнакомый,

А почерк — куриный!

О чём же,

О чём они всё-таки пишут?

О том ли, что видят?

О том ли, что слышат?

А вдруг

О каком-то неслыханном чуде,

О тайне,

Которой не ведают люди?

А может быть,

Просто

Соседу-поэту

Хохлатки

Хотят намекнуть по секрету:

«Пиши!

Хоть царапай,

Как курица лапой,—

Но всё же Царапай,

Царапай, царапай!»

Гляди-ка!

Цыплята — такие комочки,

А как разбирают

Квочкины строчки!

Спрошу!

Уж они-то должны понимать Всё то,

Что для них нацарапает мать!

На чорній землі

І на жовтому пісочку

Усі квочки

Виводять нерівні рядки.

Не пір'ям

Лапками пишуть чубатки,

Хоча у них пір'їнки

У повному порядку!

Дізнатися б,

Про що вони пишуть, чубаті!

Але ці грамотки —

Суцільні загадки!

Важче прочитати,

Чим пергамент старовинний:

Мова - незнайома,

А почерк курячий!

Про що ж,

Про що вони таки пишуть?

Чи про те, що бачать?

Чи про те, що чують?

А раптом

Про якесь нечуване диво,

Про таємницю,

Якої люди не знають?

А може бути,

Просто

Сусіду-поету

Чубатки

Хочуть натякнути по секрету:

«Пиши!

Хоч дряпай,

Як курка лапою,

Але все ж таки Царапай,

Дряпай, дряпай!

Дивись!

Курчата - такі грудочки,

А як розбирають

Квачкині рядки!

Запитаю!

Вони вже повинні розуміти Все те,

Що для них подряпає мати!