Как тюлень стал тюленем - Борис Заходер

Вышло вот какое дело:

Моль

Тюленью шубу съела.

На дворе трещит мороз,

А Тюлень и гол и бос!

Побежал Тюлень к Еноту:

— Не в чем выйти на работу!

Дай мне шубу, куманек!

Одолжи хоть на денек!

Отвечал Енот со смехом:

— Дорожу

Своим я мехом!

Что ж ты,

Глупенький зверек,

Шубу плохо так берег?

— Дайте шубу мне, бобры!

Дайте, будьте так добры!

—

А бобры ему в ответ:

— Лишней шубы, братец, нет!

— Может, мне помогут лисы?

— Что ты!

Мы и сами лысы!

Ты бы лучше сбегал

К Волку —

Там скорей добьешься толку!

— Нет, спасибо!

Ради шубы

Не полезу к Волку в зубы!

Лучше я схожу

К Моржу —

Может, шубу

Одолжу…

Но и Морж ответил хмуро:

— Дорога своя мне шкура!

Не могу ж я лезть из кожи,

Хоть с тобою мы

И схожи…

Бегал, бегал наш Тюлень,

Позабыв былую лень:

Был у Выдры,

У Хорька,

У Ежа,

У Хомяка,

Был у Норки,

У Куницы —

Ничего не смог добиться.

Даже лучший друг —

Барсук —

Буркнул:

— Нынче недосуг!

—

А сердитый зверь Опоссум

Дверь захлопнул

Перед носом!

Постоял Тюлень

У двери…

— Боже мой!

Какие звери!

—

Мех собрал свой

По клочку

И поплелся

К Скорняку…

Шил Скорняк,

Чинил Скорняк,

Примерял и так и сяк:

Тут подрежет, там латает

Меха

Явно

Не хватает!

Вышла у него шубенка,

Как на малого ребенка.

Эту шубу

Целый день

Натянуть не мог Тюлень.

Еле-еле

Застегнулся,

Шаг шагнул —

И растянулся!

Крикнул он на Скорняка:

— Шуба слишком коротка!

Это просто явный брак!

В ней ходить нельзя никак!

— Ну, — сказал Скорняк лукавый,

Пану трудно угодить!

А зачем же вам ходить?

Ты — Тюлень, так ты и плавай!

Вийшло ось яке діло:

Міль

Тюлень шубу з'їла.

На дворі тріщить мороз,

А Тюлень і гол та бос!

Побіг Тюлень до Енота:

— Нема в чому вийти на роботу!

Дай мені шубу, куманек!

Позич хоч на день!

Відповідав Єнот зі сміхом:

- Дорожу

Своїм я хутром!

Що ж ти,

Дурненьке звірятко,

Шубу погано так берег?

— Дайте мені шубу, бобри!

Дайте, будьте такі добрі!

-

А бобри йому у відповідь:

— Зайвої шуби, братику, ні!

— Може, мені допоможуть лисиці?

- Що ти!

Ми й самі лисиці!

Ти б краще втікав

До Вовка

Там швидше доб'єшся толку!

- Ні дякую!

Заради шуби

Чи не полезу до Вовка в зуби!

Краще я схожу

До Моржа -

Може, шубу

Позичу…

Але і Морж відповів похмуро:

- Дорога своя мені шкура!

Не можу ж я лізти зі шкіри,

Хоч із тобою ми

І схожі…

Бігав, бігав наш Тюлень,

Забувши колишню лінощі:

Був у Видрі,

У Хорька,

У Їжака,

У Хом'яка,

Був у Норки,

У Куниці

Нічого не зміг досягти.

Навіть найкращий друг

Барсук

Буркнув:

— Нині дозвілля!

-

А сердитий звір Опоссум

Двері зачинили

Перед носом!

Постояв Тюлень

Біля дверей.

- Боже мій!

Які звірі!

-

Хутро зібрав свій

По клаптику

І поплентався

До Кушніра ...

Шил Кушнір,

Чинил Кушнір,

Приміряв і так і сяк:

Тут підріже, там латає

Хутра

Очевидно

Не вистачає!

Вийшла в нього шубочка,

Як на малу дитину.

Цю шубу

Цілий день

Натягти не міг Тюлень.

Ледве

Застебнувся,

Крок ступив -

І розтягнувся!

Крикнув він на Кушніра:

— Шуба надто коротка!

Це явний шлюб!

У ній ходити не можна ніяк!

— Ну, — сказав Кушнір лукавий,

Пану важко догодити!

А навіщо вам ходити?

Ти - Тюлень, то ти й плавай!