The Postcard - Борис Гребенщиков

This is a postcard

Saying I’m alright in this beautiful city.

This is a phone call

Saying, yes, I am sleeping alone here.

But the telephone lines are cut,

My hands can’t hold the paper.

You are on my mind, You are on my mind.

Nobody knows your name here,

Except when the moon is out.

And then they toss in their sleep

Crying out for you to take them,

But me I cannot sleep, I cannot dream,

My heart is shattered.

You are on my mind, You are on my mind.

Once seven colors used to make a man blind.

And now we, are like birds stuck in barbed wire.

Precise, like sunrise

A child just like any other.

Made of the bones of the earth

Fragile and deathless.

Yes, I’m alright, I’m a church,

And I’m burning down.

You are on my mind, You are on my mind;

You are on my mind, You are on my mind;

You are on my mind, You are on my mind;

You are on my mind, You are on my mind…

Це листівка

Сказати, що мені добре в цьому прекрасному місті.

Це телефонний дзвінок

Кажу: так, я сплю тут сам.

Але телефонні лінії перерізані,

Мої руки не можуть утримати папір.

Ти в моїй думці, ти в моїй думці.

Ніхто не знає твого імені тут,

За винятком випадків місяця.

А потім вони кидаються уві сні

Плачучи, щоб ви взяли їх,

Але я я не можу спати, не можу снитись,

Моє серце розбите.

Ти в моїй думці, ти в моїй думці.

Колись сім кольорів робили людину сліпою.

А тепер ми, як птахи, що застрягли в колючому дроті.

Точні, як схід сонця

Дитина, як і будь-яка інша.

Зроблений із кісток землі

Крихкий і безсмертний.

Так, я в порядку, я церква,

І я горю дотла.

Ти в моїй думці, Ти в моїй думці;

Ти в моїй думці, Ти в моїй думці;

Ти в моїй думці, Ти в моїй думці;

Ти в моїх думках, ти в моїх думках…