Besos De Veneno - Borderline

La conocí un día hostil, cuando

El sol dormía y la luna hacía de vigía

La conocí un día hostil, cuando

El silencio fue el precio del grito más ruín

La conocí un día hostil, cuando

Mil misterios florecieron en tu jardín

La máscara y la sombra se asombran de ver

El cadáver del deber en las playas del placer

Eras la gran diferencia en este mundo igual

Tu hogar más allá del bien y el mal

Cuna y abandono, aleación de amor y odio

La integración perfecta entre la nada y el todo

Y esa mirada construye lo real

Regala sangre al ideal para participar de verdad

Anónima ánima, animas la vida

La línea más fina que pisa el suicida

Eras la gran diferencia, el punto de referencia

La licencia de la incertidumbre

Eres la gran referencia, el punto que diferencia

Mi nombre de tu nombre

Eres la gran diferencia, el punto de referencia

En el tiempo y el espacio

Eres la gran referencia, el punto que diferencia

Una vida de victorias o fracasos

Oxímorón de carne, perdón por no saberme

Perdón por sí saberte sin verte

Haces sentir orgullosa a la vida de estar viva

De la crisálida encontré mi querida salida

Cuando agonizaba la existencia, desangrada de sentido

Vino el destino de la mano del azar

Coludidos murmurándome al oído: ¡No lo fuerces más!

Háblame sin palabras, ténme sin poseerme

Imagíname sin razón con los ojos cerrados, mírame

Dame la respiración de tu boca, el encarnado beso del dolor

Por un amor que nació muerto, déjame decirte adiós

La conocí un día hostil, cuando

El sol dormía y la luna hacía de vigía

La conocí un día hostil, cuando

El silencio fue el precio del grito más ruín

La conocí un día hostil, cuando

Mil misterios florecieron en tu jardín

La máscara y la sombra se asombran de ver

El cadáver del deber en las playas del placer

Eres la caricia violenta que hace temblar al espíritu del héroe

La antítesis de Hegel, la razón que no entiende a la razón y cae al desazón

Cuidado, viene el hombre que se quiere llevar al mundo

Y sólo nos quedan un par de segundos

La materia etérea se incinera

La angustia se angustia y todo se desespera

Tras la cortina de tus ojos

Un par de soles negros amenazan con amanecer

Esa mirada intensa, da consistencia

Da carne y huesos al fantasma del ser

Eres el lado oscuro del corazón

La más profunda depresión

La ultima hoja del otoño, el elan vital

La causa primera que deja al mundo empezar

Oxímorón de carne, perdón por no saberme

Perdón por sí saberte sin verte

Haces sentir orgullosa a la vida de estar viva

De la crisálida encontré mi querida salida

Cuando agonizaba la existencia, desangrada de sentido

Vino el destino de la mano del azar

Coludidos murmurándome al oído: ¡No lo fuerces más!

Hay personas que salvan, que dan consistencia

Llenan los huesos del espíritu de carne

Dos nadas pueden ser algo, sí…

Pueden ser algo

¡Pueden ser algo!

Я зустрів її одного ворожого дня, коли

Сонце спало, а місяць стежив

Я зустрів її одного ворожого дня, коли

Тиша була ціною найпідлішого крику

Я зустрів її одного ворожого дня, коли

Тисяча таємниць процвітала у вашому саду

Маска й тінь дивуються

Труп боргу на пляжах задоволення

Ви були великою різницею в цьому світі

Ваш дім за межами добра і зла

Колиска і покинутість, сплав любові і ненависті

Ідеальна інтеграція між нічим і всім

І цей погляд створює реальність

Здайте кров ідеалу, щоб по-справжньому брати участь

Анонімна душа, ти оживляєш життя

Найтонший ряд кроків самогубства

Ви були великою різницею, точкою відліку

Ліцензія невизначеності

Ви – чудовий орієнтир, точка, яка відрізняє

моє ім'я твоє ім'я

Ви – велика різниця, точка відліку

У часі і просторі

Ви – чудовий орієнтир, точка, яка відрізняє

Життя перемог чи невдач

Оксиморон м'яса, вибачте, що не знаєте мене

Вибачте за те, що знаю вас, не бачачи

Ви пишаєте життя тим, що живете

З лялечки я знайшов дорогий вихід

Коли існування вмирало, кровоточило сенс

Доля прийшла з руки випадковості

Злито шепоче мені на вухо: Не змушуй більше!

Говори зі мною без слів, май мене, не володіючи мною

Уявіть мене без причини з закритими очима, подивіться на мене

Дай мені подих твоїх уст, втілений поцілунок болю

За кохання, яке народилося мертвим, дозволь мені попрощатися

Я зустрів її одного ворожого дня, коли

Сонце спало, а місяць стежив

Я зустрів її одного ворожого дня, коли

Тиша була ціною найпідлішого крику

Я зустрів її одного ворожого дня, коли

Тисяча таємниць процвітала у вашому саду

Маска й тінь дивуються

Труп боргу на пляжах задоволення

Ти — люта ласка, від якої тремтить дух героя

Антитеза Гегеля, розум, що не розуміє розуму і впадає в занепокоєння

Обережно, прийде людина, яка хоче захопити світ

А у нас залишилося всього пару секунд

Ефірну матерію спалюють

Мука мучить і все впадає у відчай

За завісою твоїх очей

Пара чорних сонць загрожує світанком

Цей інтенсивний вигляд надає консистенцію

Дай плоть і кістки привиду буття

Ти темна сторона серця

найглибша депресія

Останній листок осені, elan vital

Перша причина, яка дозволяє світу почати

Оксиморон м'яса, вибачте, що не знаєте мене

Вибачте за те, що знаю вас, не бачачи

Ви пишаєте життя тим, що живете

З лялечки я знайшов дорогий вихід

Коли існування вмирало, кровоточило сенс

Доля прийшла з руки випадковості

Злито шепоче мені на вухо: Не змушуй більше!

Є люди, які економлять, які дають послідовність

Вони наповнюють кістки духу плоттю

Два нічого можуть бути чимось, так...

вони можуть бути чимось

Вони можуть бути будь-якими!