Mariposa Muerta - Borderline

Tú llegaste justo cuando menos te esperaba

Lo llamaban azar

Y te fuiste sin decirme ni siquiera adiós

Pero hoy te doy las gracias

Me di cuenta que sin ti, no podría ser yo nadie

No era nadie amor, no

Si me faltas tú, mi amor, por que vivir

Solo un motivo

Sin conocerla le dije eres hermosa

Me improvisa una sonrisa y se sonroja

Yo, te miraba hasta gastarte

No sabía que el deseo era inflamable, grave error

Era una flor en el desierto de la angustia

La justificación de una vida tan injusta

Si la emoción no conoce el control

La razón vio como se quemaba el corazón

Estaba hambriento de un poco de amor

Y el atracón bulímico casi me mató

Mi anorexia emocional digirió todo mal

Y vomité cadáveres de mariposas en el hospital

En mi cabeza había una guerra civil

Y me hice una promesa que no pude cumplir

«Tú no me perteneces, si nadie es de nadie»

Pero en el desenfreno me olvidé de ese detalle

Tú llegaste justo cuando menos te esperaba

Lo llamaban azar

Y te fuiste sin decirme ni siquiera adiós

Pero hoy te doy las gracias

Me di cuenta que sin ti, no podría ser yo nadie

No era nadie amor, no

Si me faltas tú, mi amor, por que vivir

Solo un motivo

El santuario está vacío

No sabía que el infierno era tan frío

Bailar un vals, a orillas de un río

O bajo fuego artificial

El beso que mató al hastío

El carrusel se oxidó nena

La bacteria del amor provocó mi septicemia

La tragedia es inminente

Sí, solo fui un turista de la más hermosa mente

Pero el olvido no despierta

Y la puerta no está abierta por la mierda

Del jardín de las delicias solo quedan las cenizas

Y mi orgullo calcinado

Los salvajes intuimos el peligro

Solo se domestica a quien no tiene fe en sí mismo

Te conocí más que todos los hombres

Todavía tengo escrito en mi techo tu nombre

Tú llegaste justo cuando menos te esperaba

Lo llamaban azar

Y te fuiste sin decirme ni siquiera adiós

Pero hoy te doy las gracias

Me di cuenta que sin ti, no podría ser yo nadie

No era nadie amor, no

Si me faltas tú, mi amor, por que vivir

Solo un motivo

Lo sabe el pájaro de la ventana

Y el vagabundo que su mujer muerta aún lo visitaba

Te regalé mi tímida intimidad

Mi herida habita mira tu retrato hecho en un bar (y es más)

Entre verde absenta el ver de cerca

Ser tan imprudente al entrar, ¿verdad?

La hipotermia, la desilusión

Me entrego a la locura, la única cura al amor

No sé, la bella idea de idealizar

Un día será el veneno que iría a dializar

Todo tan breve, como un balazo

Y el solo moría de disparo en el ocaso

Recogí mis pedazos

De la desolación nace una razón de fracaso y rechazo

Hice mi palacio de pasión

Y es que ya no estoy muerto

Tras la desgracia

Solo me queda dar las gracias

Ти прийшов саме тоді, коли я найменше чекав тебе

вони назвали це випадковим

І ти пішов, навіть не попрощавшись

Але сьогодні я дякую тобі

Я зрозумів, що без тебе я не можу бути собою

Я не був ніким коханим, ні

Якщо я сумую за тобою, моя любов, навіщо жити?

лише одна причина

Не знаючи її, я сказав їй, що ти красива

Він імпровізує посмішку і червоніє

Я дивився на тебе, поки ти не втомився

Я не знав, що бажання горюче, серйозна помилка

Я був квіткою в пустелі мук

Виправдання такого несправедливого життя

Якщо емоція не знає контролю

Причина бачила, як горіло серце

Я був голодний за любов

І булімічний запої мало не вбив мене

Моя емоційна анорексія перетравлювала все неправильно

А мене в лікарні вирвало трупами метеликів

В моїй голові була громадянська війна

І я дала собі обіцянку, яку не зможу виконати

«Ти мені не належиш, якщо ніхто нікому не належить»

Але в розпусті я забув цю деталь

Ти прийшов саме тоді, коли я найменше чекав тебе

вони назвали це випадковим

І ти пішов, навіть не попрощавшись

Але сьогодні я дякую тобі

Я зрозумів, що без тебе я не можу бути собою

Я не був ніким коханим, ні

Якщо я сумую за тобою, моя любов, навіщо жити?

лише одна причина

святиня порожня

Я не знав, що пекло таке холодне

Танцюйте вальс на березі річки

Або під феєрверк

Поцілунок, який вбив нудьгу

На карусель потрапила іржава дитина

Бактерії кохання викликали мій септицемію

трагедія неминуча

Так, я був просто туристом найкрасивішого розуму

Але забуття не прокидається

І двері не відчинені для лайна

Із саду земних насолод залишився лише попіл

І моя гордість горіла

Ми, дикуни, відчуваємо небезпеку

Приручаються лише ті, хто не вірить у себе

Я знав тебе більше за всіх чоловіків

Твоє ім’я досі написано на стелі

Ти прийшов саме тоді, коли я найменше чекав тебе

вони назвали це випадковим

І ти пішов, навіть не попрощавшись

Але сьогодні я дякую тобі

Я зрозумів, що без тебе я не можу бути собою

Я не був ніким коханим, ні

Якщо я сумую за тобою, моя любов, навіщо жити?

лише одна причина

Знає птах у вікні

А бомж, що його мертва дружина все-таки відвідувала його

Я подарував тобі свою сором’язливу близькість

Моя рана живе, дивлюсь на твій портрет, зроблений в барі (і це більше)

Між зеленим абсентом бачиться тісно

Будьте такі нерозважливі, щоб увійти, правда?

Переохолодження, розчарування

Я віддаюся божевіллю, єдиному лікуванню від кохання

Не знаю, прекрасна ідея ідеалізації

Одного дня це буде отрута, яка буде діалізувати

Все так коротко, як куля

І він помер лише від пострілу на заході сонця

Я зібрав свої шматки

Із спустошення народжується причина невдач і неприйняття

Я зробив палац своєї пристрасті

І я вже не вмер

Після нещастя

Я можу сказати лише спасибі