La Vie antérieure - Barbara Hendricks, Sir John Eliot Gardiner, Анри Дюпарк

J’ai longtemps habité sous de vastes portiques

Que les soleils marins teignaient de mille feux

Et que leurs grands piliers, droits et majestueux

Rendaient pareils, le soir, aux grottes basaltiques

Les houles, en roulant les images des cieux

Mêlaient d’une façon solennelle et mystique

Les tout-puissants accords de leur riche musique

Aux couleurs du couchant reflété par mes yeux

C’est là que j’ai vécu dans les voluptés calmes

Au milieu de l’azur, des vagues, des splendeurs

Et des esclaves nus, tout imprégnés d’odeurs

Qui me rafraîchissaient le front avec des palmes

Et dont l’unique soin était d’approfondir

Le secret douloureux qui me faisait languir

Я довго жив під величезними портиками

Що морські сонця забарвлювалися тисячею вогнів

І їхні великі стовпи, прямі й величні

Зроблені, як, ввечері, базальтові печери

Набухає, котячи образи небес

Змішана урочисто та містично

Всемогутні акорди їх багатої музики

У кольорах заходу сонця, відбитого моїми очима

Тут я жив у спокійних насолодах

Серед лазурі, хвиль, пишноти

І голі раби, всі просочені пахощами

Хто охолодив мій чоло пальмовим листям

І чия єдина турбота була поглибити

Болісна таємниця, яка змушувала мене тужити