La ligne droite - Georges Moustaki, Barbara

Je ne t’attends pas au bout d’une ligne droite:

Tu sais, il faudra faire encore des détours

Et voir passer des jours et des jours

Mais sans que rien ne vienne éteindre notre hâte

Il pleut chez moi, chez toi le soleil est de plomb

Quand pourrons-nous enfin marier nos saisons?

Quand pourrons-nous rentrer ensemble à la maison?

Nous avons le temps, mais pourquoi est-ce si long?

Tes habits porteront des traces de poussière

Et le parfum fang des amours passagères

Qui t’ont rendu parfois l’absence plus légère

A l’aube de mes nuits blanches et solitaires

Oh, moi, mon cher amour, bien sûr jai eu des hommes

Qui m’ont rendu la vie un peu moins monotone

Et m’aident à supporter l’hiver après l’automne

Et les silences obstinés du téléphone

On ne s’attend pas au bout d’une ligne droite:

Tu sais, il faudra faire encore des détours

Et voir passer des jours et des jours

Mais sans que rien ne vienne éteindre notre hâte

Nous nous raconterons nos triomphes et nos fêtes

Mais comment s’avouer nos superbes défaites

Nos doutes répétés, nos angoisses secrètes?

Et s’accroche à chaque pensée, à chaque geste

Un jour, tu seras au bout de mes voyages

Un jour, tu viendras malgré tous les détours

Nous dormirons ensemble et nous ferons l’amour

Dans un monde réinventé à notre image

Я не чекаю, що ви в кінці прямої лінії:

Знаєте, це займе більше об’їздів

І дивіться, що минають дні й дні

Але ні чим не вгамувати нашу поспіх

У моїй хаті дощ, у вашій хаті сонце палає

Коли ми, нарешті, зможемо одружитися зі своїми сезонами?

Коли ми зможемо разом поїхати додому?

У нас є час, але чому так довго?

Ваш одяг буде мати сліди пилу

І запах ікла швидкоплинних кохань

Хто іноді полегшував вашу відсутність

На зорі моїх безсонних і самотніх ночей

О, я, кохана моя, звісно, ​​у мене були чоловіки

Хто зробив моє життя трохи менш одноманітним

І допоможи мені перенести зиму після осені

І вперта мовчанка телефону

Ви не очікуєте кінця прямої лінії:

Знаєте, це займе більше об’їздів

І дивіться, що минають дні й дні

Але ні чим не вгамувати нашу поспіх

Ми розповімо один одному про наші тріумфи та наші свята

Але як визнати наші чудові поразки

Наші повторювані сумніви, наші таємні тривоги?

І чіпляється за кожну думку, кожен рух

Одного дня ти будеш в кінці моїх подорожей

Одного дня ти прийдеш, незважаючи на всі обхідні шляхи

Ми будемо спати разом і займатися любов'ю

У світі, винайденому за нашим образом