Göttingen - Barbara

Bien sûr, ce n’est pas la Seine

Ce n’est pas le bois de Vincennes

Mais c’est bien joli tout de même

A Göttingen, à Göttingen

Pas de quais et pas de rengaines

Qui se lamentent et qui se traînent

Mais l’amour y fleurit quand même

A Göttingen, à Göttingen

Ils savent mieux que nous, je pense

L’histoire de nos rois de France

Herman, Peter, Helga et Hans

A Göttingen

Et que personne ne s’offense

Mais les contes de notre enfance

«Il était une fois» commence

A Göttingen

Bien sûr nous, nous avons la Seine

Et puis notre bois de Vincennes

Mais Dieu que les roses sont belles

A Göttingen, à Göttingen

Nous, nous avons nos matins blêmes

Et l'âme grise de Verlaine

Eux c’est la mélancolie même

A Göttingen, à Göttingen

Quand ils ne savent rien nous dire

Ils restent là à nous sourire

Mais nous les comprenons quand même

Les enfants blonds de Göttingen

Et tant pis pour ceux qui s'étonnent

Et que les autres me pardonnent

Mais les enfants ce sont les mêmes

A Paris ou à Göttingen

O faites que jamais ne revienne

Le temps du sang et de la haine

Car il y a des gens que j’aime

A Göttingen, à Göttingen

Et lorsque sonnerait l’alarme

S’il fallait reprendre les armes

Mon cœur verserait une larme

Pour Göttingen, pour Göttingen

Mais c’est bien joli tout de même

A Göttingen, à Göttingen

Звичайно, це не Сена

Це не Венсенський ліс

Але все одно гарно

У Геттінгені, в Геттінгені

Ніяких доків і крилатих фраз

Хто нарікає, а хто тягне

Але там все ще цвіте любов

У Геттінгені, в Геттінгені

Вони знають краще за нас, я думаю

Історія наших королів Франції

Герман, Пітер, Хельга і Ганс

У Геттінгені

І нехай ніхто не ображається

Але казки нашого дитинства

Починається «Одного разу».

У Геттінгені

Звісно, ​​у нас є Сена

А потім наш Венсенський ліс

Але Боже, троянди прекрасні

У Геттінгені, в Геттінгені

У нас є свої бліді ранки

І сіра душа Верлена

Вони самі меланхолії

У Геттінгені, в Геттінгені

Коли вони не знають, як нам сказати

Вони залишаються там і посміхаються нам

Але ми все одно їх розуміємо

Біляві діти Геттінгена

І шкода для тих, хто дивується

І інші мені прощають

Але діти такі самі

У Парижі чи Геттінгені

О нехай ніколи не повертається

Час крові і ненависті

Бо є люди, яких я люблю

У Геттінгені, в Геттінгені

І коли пролунає будильник

Якби нам знову довелося взяти в руки зброю

Моє серце пролило б сльозу

За Геттінген, за Геттінген

Але все одно гарно

У Геттінгені, в Геттінгені