Живым тяжело - Банда четырех

Отправляясь в Зазеркалье, опалённое вечным огнем…

Пролетая над полями, где гниёт урожай наших тел…

Мимолётною улыбкой проводить дорогих, но больных…

Свой холодный расчёт превратить в пулемётный расчёт.

Но все упали на колени,

Грызли землю, превращались в мишени,

От бессилия смеялись, от безумия ждали дождя…

Здесь мёртвые ложатся на живых,

И греют их уходящим теплом…

Здесь мёртвые ложатся на живых.

Живым – тяжело!

Отправляясь в Зазеркалье, наблюдать трёхгрошовый балет…

Отдавая вздох за вздохом непроявленный крик…

Проходить мимо калеки – лучше б он не вернулся с войны…

Оставляя детский лепет и скрип сапогов…

Но все упали на колени,

Грызли землю, превращались в мишени,

От бессилия смеялись, от безумия ждали дождя…

Здесь мёртвые ложатся на живых,

И греют их уходящим теплом…

Здесь мёртвые ложатся на живых.

Живым – тяжело!

Патриарх всея Вселенной обманул и ушел…

Адвокат себя подвесил, и ему хорошо.

Новобранец испугался и забился под сосну,

А с неба падали снежинки, приглашая ко сну…

Но все упали на колени,

Грызли землю, превращались в мишени,

От бессилия смеялись, от безумия ждали дождя…

Здесь мёртвые ложатся на живых,

И греют их уходящим теплом…

Здесь мёртвые ложатся на живых.

Живым – тяжело!

Вирушаючи в Задзеркалля, обпалене вічним вогнем.

Пролітаючи над полями, де гниє врожай наших тіл.

Мимольотною посмішкою проводити дорогих, але хворих.

Свій холодний розрахунок перетворити на кулеметний розрахунок.

Але всі впали на коліна,

Гризли землю, перетворювалися на мішені,

Від безсилля сміялися, від безумства чекали дощу.

Тут мертві лягають на живих,

І гріють їх теплом, що йде.

Тут мертві лягають на живих.

Живим – тяжко!

Вирушаючи в Задзеркалля, спостерігати тригрошовий балет.

Віддаючи зітхання за зітханням невиявлений крик…

Проходити повз каліки – краще б він не повернувся з війни.

Залишаючи дитячий белькіт і скрип чобіт.

Але всі впали на коліна,

Гризли землю, перетворювалися на мішені,

Від безсилля сміялися, від безумства чекали дощу.

Тут мертві лягають на живих,

І гріють їх теплом, що йде.

Тут мертві лягають на живих.

Живим – тяжко!

Патріарх усього Всесвіту обдурив і пішов.

Адвокат себе підвісив і йому добре.

Новобранець злякався і забився під сосну,

А з неба падали сніжинки, запрошуючи на сон…

Але всі впали на коліна,

Гризли землю, перетворювалися на мішені,

Від безсилля сміялися, від безумства чекали дощу.

Тут мертві лягають на живих,

І гріють їх теплом, що йде.

Тут мертві лягають на живих.

Живим – тяжко!