Ночью через лес - Банда четырех

Ночью через лес,

Бросая за собой странные следы.

Мелкая монетка – плата за труды.

В омуте зрачков чей-то слабый всплеск.

Ночью через лес.

Под росой тяжелой полегла трава.

До безумных звезд корчатся слова.

И луна на небе – словно свежий срез.

Ночью через лес.

Прячется рассвет за седую прядь.

Если упаду, то уже не встать.

На ресницах пыль, как остаток дня.

Не зови меня.

Пламя, догорай!

Ведь мне и так светло от потухших глаз.

До заката – день, до рассвета – час.

Ничего святого по дороге в Рай.

Пламя, догорай.

Темнотой ведет праздник за собой.

Кто-то захлебнулся этой тишиной.

Кем-то был утерян свадебный венец.

Ночью через лес.

Вночі через ліс,

Кидаючи у себе дивні сліди.

Дрібна монета – плата за працю.

У вирі зіниць чийсь слабкий сплеск.

Вночі через ліс.

Під важкою росою полегла трава.

До шалених зірок корчать слова.

І місяць на небі – неначе свіжий зріз.

Вночі через ліс.

Ховається світанок за сиву пасму.

Якщо впаду, то вже не підвестися.

На вії пил, як решта дня.

Не клич мене.

Полум'я, догорай!

Адже мені й так світло від згаслих очей.

До заходу сонця - день, до світанку - година.

Нічого святого дорогою в Рай.

Полум'я, догорай.

Темрою веде свято за собою.

Хтось захлинувся цією тишею.

Кимось був загублений весільний вінець.

Вночі через ліс.