Сердце пой! - Банда четырех

Закружилась в сумерках Земля,

Прокричал петух, и утро встало.

Дверь открылась, скрипнула петля,

Человечек вышел из подвала.

Вышел к солнцу, пьяненький и злой,

Плюнул в мир гнилой картавой пастью.

Ты пой, душа, ты, сердце, пой,

Ты, лицо, умойся ее грязью.

У Земли свои вершины,

Эти горы словно груди.

Есть огромные машины,

Есть и маленькие люди.

А у жизни за кормою

Тонут парни заводские.

Это смерть своей косою

Косит головы людские.

Сердцу жизнь бросала якоря,

Закружила шумным хороводом,

Нож пырнется, дернется петля,

Плыло тело белым теплоходом.

По земле Христос ходил ногами,

Пожелав нам доброго здоровья.

Эту Землю черти бьют цепями,

Ты, лицо, умойся её кровью.

У Земли свои вершины,

Эти горы словно груди.

Есть огромные машины,

Есть и маленькие люди.

А у жизни за кормою

Тонут парни заводские.

Это смерть своей косою

Косит головы людские.

Закружляла в сутінках Земля,

Прокричав півень, і ранок устав.

Двері відчинилися, рипнули петля,

Людина вийшла з підвалу.

Вийшов до сонця, п'яненький і злий,

Плюнув у світ гнилою картовою пащею.

Ти співай, душа, ти, серце, співай,

Ти, обличчя, умийся її брудом.

У Землі свої вершини,

Ці гори наче груди.

Є величезні машини,

Є маленькі люди.

А у життя за кормою

Тонуть хлопці заводські.

Це смерть своєю косою

Косить голови людські.

Серцю життя кидало якоря,

Закружляла галасливим хороводом,

Ніж пірнеться, смикнеться петля,

Плило тіло білим теплоходом.

По землі Христос ходив ногами,

Побажавши нам доброго здоров'я.

Цю Землю чорти б'ють ланцюгами,

Ти, обличчя, вмийся її кров'ю.

У Землі свої вершини,

Ці гори наче груди.

Є величезні машини,

Є маленькі люди.

А у життя за кормою

Тонуть хлопці заводські.

Це смерть своєю косою

Косить голови людські.