Мимикрия (Время вперёд) - Банда четырех

Прямо на руки мне

С неба падает снег

И тает тут же в руках,

И кровь стучится в висках

А по сырой мостовой

Опрятный мальчик идет

И исчезает в домах

В прозрачно-горьких огнях

Бьется сердце в сыром тесте

И с песнею «Время, вперед!»

(Серой глиной для трамплина

Надеюсь закончится год)

От любви к сырой отчизне

И вере в потерянный рай

Ну-ка, солнце, ярче брызни,

Золотыми лучами ты нас обжигай!

Проснувшись – голову с плеч

Проснувшись – только молчать

Предвосхитив разговор

Его не начинать

Меня пугают звонки –

С кем еще говорить?

Ведь утром добрых нема,

Утром только чума

День дышит смрадом болот,

На которых стоит

Меня пугает одна

Дымовая труба

Через нее я уйду,

Растворясь в облаках

Не держите меня

Близко так от огня

Прямо на руки мені

З неба падає сніг

І тане тут же в руках,

І кров стукає у скронях

А по сирій бруківці

Охайний хлопчик іде

І зникає у будинках

У прозоро-гірких вогнях

Б'ється серце у сирому тісті

І з піснею «Час, уперед!»

(Сірою глиною для трампліну

Сподіваюся, закінчиться рік)

Від любові до сирої вітчизни

І вірі у втрачений рай

Ану, сонце, яскравіше бризки,

Золотим промінням ти нас обпалюй!

Прокинувшись – голову з плечей

Прокинувшись – тільки мовчати

Передбачивши розмову

Його не починати

Мене лякають дзвінки -

Із ким ще говорити?

Адже вранці добрих нема,

Вранці лише чума

День дихає смородом боліт,

На яких стоїть

Мене лякає одна

Димова труба

Через неї я піду,

Розчиняючись у хмарах

Не тримайте мене

Близько так від вогню