When Rides The Scion Of Storms - Bal-Sagoth

Hearken boy;

for I would tell thee a tale before we set sail for the Bay of

Biscay on the morrow.

I was not always called by this name, you know… To

You, I am Caleb Blackthorne, battle-scarred master of an English galleon

Survivor of a score of sea-fights, cheater of the notched blades of many an

Over ambitious Spanish pirate… the Scourge of Medina Sedonia!

But to many

Others over the countless centuries since my first birth, I have been known by

A host of other names… so many that even I begin to forget all but the ones

Distinguished by the most vivid deeds… for I hide a wondrous secret, boy…

A secret some would call a blessing, but which others would deem a grim curse

Aye, it all began a very long time ago…

Memories of death and life…

For countless thousands of centuries I have walked the earth…

I have seen endless battle

And untold centuries of slaughter

I am reborn once more!

The same grim spirit once again given flesh…

O' to be ravished by the seductress death…

The Scion of the Storms:

Dethroned 'ere Atlantis fell, haunted by a dark queen’s curse

My son’s soul shackled by this spell of endless death and grim rebirth

Fly, o' skyborne steed of Lyonesse, ride the tempest’s wings

I am the scion of the vengeful skies, a god to warriors and kings!

Reflections on lifetimes of carnage:

I have been slain by Roman gladius

And by Norman spear dealt a mortal wound

The threads of my ensorcelled destiny

Endlessly woven on some unknown cosmic loom

I have lost my life to longbow shafts

Fighting for the English crown

And mayhap I’ll end this mariner’s life

A good three score fathoms down!

I marched with vast armies 'ere gleaming Atlantis sank beneath the waves…

I reddened my blade against Caesar’s legions long ago…

I stood beside Boudicca at Colchester…

I dealt honed steel death from the ranks of Arthur Pendragon…

I slew and looted gloriously at Lindisfarne…

I slaked my scramasax at Maldon…

I crossed blades with Brian Boru at Clontarf…

I slaughtered left and right with Harold at Hastings…

I dispatched Norman swordsmen with Robin of Loxley…

I wielded a Claymore at Stirling Bridge…

I was in the thick of the fray beside Henry at Agincourt…

I spilled blood for the White Rose at Bosworth Field…

I captained a galleon against the great Armada of Philip II…

I have witnessed the rise of corrupt religions, but my heathen blade was red

Countless centuries before their flaccid laws were ever carved in stone

They call me the Scourge of Medina Sedonia… my ship sails at dawn, and may

Our English steel ring gloriously against the cutlasses of the outlander

Pirates!

Aye boy, it is a strange tale indeed.

I know not why I am destined to live and

Die in this way, my soul moving from life to life, ever dying and being again

Reborn, with every memory of my past incarnations intact.

A whim of the gods?

An ancient sorcerous spell?

Some cruel machination of fate, mayhap?

Or is it

All for some mysterious, greater purpose?

Sometimes I feel the gaze of inhuman

Eyes upon me, and fragments of some past existence which I cannot wholly

Recall flash before my mind’s eye.

And time and time again I know precisely

When I am to die in the fray, for always 'ere the fatal blow is struck, I see

Him… grim and noble astride his great winged steed, gleaming spear crackling

In his grasp, beckoning me onwards to the next life… to ever more slaughter

And carnage… Yes, adour and brooding spirit he is, and in his burning eyes I

See a great secret which I must discover, a powerful mystery I alone must

Solve.

I cannot speculate as to what strange destiny the fate!

s !

have

Written for me in the stars… but the gods have decreed that this is the path

I must follow, and I am sure that my adventures are far from over…

Слухай хлопчик;

бо я б розповіла тобі казку, перш ніж ми відпливли до затоки

Біскай на завтра.

Мене не завжди називали цим ім’ям, знаєте… Кому

Ти, я Калеб Блекторн, потерпілий у боях майстер англійського галеона

Пережив десятки морських боїв, обманщик зазубрених клинків багатьох

Над амбітним іспанським піратом… Бич Медіни-Седонії!

Але для багатьох

Інші протягом незліченних століть з моменту мого першого народження мене знали

Безліч інших імен… так багато, що навіть я починаю забувати всі, крім одного

Відрізняється найяскравішими вчинками… бо я таємницю чудову приховую, хлопче…

Одні назвали б таємницю благословенням, а інші – похмурим прокляттям

Так, все почалося дуже давно…

Спогади про смерть і життя…

Незліченні тисячі сторіч я ходив по землі…

Я бачив нескінченні битви

І незліченні століття різні

Я знову відроджуюсь!

Той самий похмурий дух знову відданий плоттю...

О' бути захопленим смертю спокусниці…

Нащадок штормів:

Повалений з трону перед падінням Атлантиди, переслідуваний прокляттям темної королеви

Душа мого сина скована цим заклинанням нескінченної смерті та похмурого відродження

Лети, небесний коню Ліонесса, їзди на крилах бурі

Я нащадок мстивого неба, бог воїнів і королів!

Роздуми про життя в бійні:

Мене вбив римський гладіус

І нормандським списом завдано смертельної рани

Нитки мої зачарованої долі

Нескінченно витканий на якомусь невідомому космічному ткацькому верстаті

Я втратив життя від довгих луків

Боротьба за англійську корону

І, можливо, я покінчу з життям цього моряка

Добрих три бали вниз!

Я вийшов із величезними арміями, поки блискуча Атлантида затонула під хвилями…

Я почервонів мій клинок проти легіонів Цезаря давно…

Я стояв біля Боудікки в Колчестері…

Я заніс відточену сталь із лав Артура Пендрагона…

Я вбив і славно грабував у Ліндісфарні…

Я послабив скрамасакс у Мелдона…

Я схрестив леза з Браяном Бору в Клонтарфі…

Я врізав наліво і направо з Гарольдом у Гастінгсі…

Я послав норманських фехтувальників із Робіном Локслі…

Я володів Claymore на Stirling Bridge…

Я був у гущі сутички поруч із Генрі в Азенкурі…

Я пролив кров за Білу Троянду на Босворт-Філд…

Я  став капітаном галеона проти великої армади Філіпа II…

Я був свідком зростання корумпованих релігій, але мій язичницький клинок був червоним

За незліченні століття до того, як їхні мляві закони були висічені в камені

Вони називають мене Бичем Медіни Седонії… мій корабель відпливає на світанку, і може

Наше англійське сталеве кільце славно протистоїть ножам чужинця

Пірати!

Так, хлопче, це справді дивна історія.

Я не знаю, чому мені судилося жити і

Помри таким чином, моя душа переходить від життя до життя, коли-небудь помирає і знову буває

Відродився, з неушкодженими всіма спогадами про мої минулі втілення.

Примха богів?

Стародавнє чаклунське заклинання?

Можливо, якась жорстока махінація долі?

Або це

Все для якоїсь таємничої, більшої мети?

Іноді я відчуваю нелюдський погляд

Очі на мене, і фрагменти деякого минулого існування, які я не можу повністю

Згадати спалах перед моїм розумом.

І знову і знову я знаю точно

Коли я помираю в сутичці, бо завжди до того, як буде завдано смертельного удару, я бачу

Він… похмурий і благородний верхи на своєму великому крилатому коні, блискуче потріскуючи списом

У його руках, манить мене до наступного життя... до ще більшої бійні

І різанина… Так, він — обожнюваний і задумливий дух, і в його палаючих очах я

Побачте велику таємницю, яку я му розкрити, потужну таємницю, яку я один повинен

Вирішити.

Я не можу припустити як дивна доля!

s !

мають

Написано для мене на зірках… але боги постановили, що це шлях

Я мушу слідувати, і впевнений, що мої пригоди ще далеко не закінчені…