The Splendour Of A Thousand Swords Gleaming - Bal-Sagoth

ALTARUS:

Gaze deep into the mists with your spirit-eyes, Xerxes…

look far, and tell me what you see.

XERXES:

I see a land far to the north…

a vast empire of dark endless moors and snow-crowned mountains…

a land of brooding citadels and warrior-kings who hail to grim gods.

ALTARUS:

Look well, Xerxes, for enlightenment hides

within the fog-swathed vales of Hyperborea…

THE KING’S DREAM:

By the onyx sceptre of my forefathers,

the air is churning with auguries of dethronement…

Impending dread thus prophesized!

In a dream I was bade ride

the argent-eyed unicorn to the Ring of Stones…

There a torrent of viscid slime assailed me,

as pipes and horns sang the clarion of my dissolution…

And the usurpation of my ancient azure throne.

Assassins stalk the nighted halls of my palace…

poisoned blades and chalices surround me.

I thirsted for a balm, but my thirst

was slaked by an envenomed draught.

My swordarm shackled by tendrils of sloth…

enthralled by the chasmed gloom…

Borne upon wings of labyrinthine dread…

I awaken!

I shall seek the counsel of the sorcerer,

keeper of the ancient scrolls of wisdom,

and the Crystals of Power…

THE WORDS OF THE SORCERER:

My liege, great and regal king…

the mists disclose their secrets…

you are destined to wield a great dark power.

Drink deep of the potions of the apothecary,

for upon thee now I bestow a shard

of the mystic Crystal of Mera…

sacred artefact of the At lantean mages,

won in battle by our legions.

My liege, the Crystal of Mera shall unveil the truth

lurking hidden in thy most fever-haunted dreams…

THE VOICE OF THE HARBINGER:

The land awash with spilled blood,

and viscera torn forth from the sundered dead…

Gorge the earth with flesh

darkened with the claw and fang of war…

rent open the ravenous maws of worms…

THE KING:

The Crystal illumines dark secrets, the truth is known…

a dire and ancient threat is ranged against me.

Hearken, the clarion is upon the winds,

now the call to arms is upon us all,

Grim warriors, take up thy spears and hone thy gleaming swords.

Archers, string thy bows, brave knights, saddle the steeds of war,

The glory of battle is nigh at last,

our banner shall fly this day in victory!

My warriors, a legacy shall this day be wrought

by our blades, decreed by the gods,

Blessed by the blood of vanquished foes.

Our destiny beckons…

LORD ANGSAAR, DARK LIEGE OF CHAOS:

Come, great king of Hyperboria, march against me

with your splendid legions and shimmering swords.

I, the Bane of the Atlantean Kings, the Scourge of Lemuria,

Archfoe of the Immortals of Ultima Thule, shall Crush you!

I shall visit a thousand plagues upon your realm,

and wreak untold havoc and bloody carnage

until I have your throne… and your soul!

ALTARUS:

And thus, flanked by the splendour of azure banners,

a vast army marched forth from the great walls

of the Imperial City of Hyperborea,

and at the forefront of the mighty legions,

astride an ebon war-stallion, rode the king,

sunlight glinting up on his splendid armour…

compelled by dreams, and guided by the Crystal of Mera…

XERXES:

Where?

Where did the king’s path take him?

ALTARUS:

XERXES:

But master, what powers did this blade possess?

What secrets did it hold?

ALTARUS:

XERXES:

Then there looms such a cataclysmic battle!

ALTARUS:

And so, from his Black Citadel, the Chaos-liege did send

forth his Horde of Wraiths to engage the army of the king…

THE KING:

Behold, a legion of undead fiends meets us upon the field of war.

Face me, Scourge of Lemuria, I wield thy bane, the Shadow-Sword…

(and darksome sorceries now empower me with thunderous might!)

Hearken, the clarion is upon the winds,

now the call to arms is upon us all,

The glory of battle is nigh at last, into the fray we ride!

XERXES:

The outcome, master…

who left the field victorious?

Did the king prevail?

ALTARUS:

The mists begin to disperse… for now, the images fade.

That tale shall have to wait 'til another day…

АЛТАР:

Подивіться вглиб туманів своїми духовними очима, Ксерксе...

подивіться далеко й скажіть мені, що бачите.

Ксеркс:

Я бачу землю далеко на півночі…

величезна імперія темних безкрайніх боліт і засніжених гір…

країна задумуваних цитаделей і королів-воїнів, які вітають похмурих богів.

АЛТАР:

Дивись добре, Ксерксе, чи ховається просвітлення

в туманних долинах Гіпербореї…

МРІЯ КОРОЛЯ:

Оніксовим скіпетром моїх предків,

повітря кишить передвіщами звалення з трону…

Наближаючись таким чином страх!

У сновидінні мені пропонували проїхатися

сріблястоокий єдиноріг до Кільця каменів…

Там на мене обрушився потік тягучої слизу,

як сопілки й роги співали дзвін мого розпаду...

І узурпація мого стародавнього блакитного трону.

Вбивці нишпорять нічними залами мого палацу…

отруєні леза й чаші оточують мене.

Я жав бальзаму, але моя спрага

був погашений протягом.

Моя зброя, скована вусами лінивця…

зачарований прониклим мороком…

Понесений на крилах лабіринту жаху…

Я прокидаюся!

Я звернуся за порадою до чаклуна,

хранитель стародавніх сувоїв мудрості,

і кристали сили…

СЛОВА ЧАКЛАВА:

Мій пане, великий і королівський королю…

тумани розкривають свої таємниці...

вам судилося володіти великою темною силою.

Випийте зілля аптекаря,

бо тепер я дарую тобі черепок

містичного кристала Мери…

священний артефакт ат лантійських магів,

перемогли в битві наші легіони.

Мій пане, Кристал Мери розкриє правду

ховається в твоїх найгарячіших снах…

ГОЛОС ПІДВЕСТНИКА:

Земля наповнена пролитою кров'ю,

і нутрощі, вирвані з розколотих мертвих...

Землю м’ясом посипати

затемнений кігтями та іклом війни…

розкрий хижі пащі хробаків…

КОРОЛЬ:

Кристал висвітлює темні таємниці, правда відома…

проти мене накинута страшна і давня загроза.

Слухай, дзвін на вітрах,

тепер заклик до зброї на всіх нас,

Похмурі воїни, візьміть списи та відточуйте свої блискучі мечі.

Стрільці, натягніть твої луки, відважні лицарі, сідлайте коней війни,

Слава битви нарешті близька,

наш прапор буде майоріти цього дня з перемогою!

Мої воїни, спадок буде утворений сьогодні

нашими лезами, визначеними богами,

Благословений кров’ю переможених ворогів.

Наша доля вабить…

ЛОРД АНГСААР, ТЕМНИЙ ЛІГ ХАОСУ:

Прийди, великий царю Гіперборії, іди проти мене

зі своїми чудовими легіонами та мерехтливими мечами.

Я, Прокляття царів Атлантів, Бич Лемурії,

Архіфоб Безсмертних Ultima Thule, розчавить вас!

Я відвідаю тисячу мор у вашому царстві,

і спричинити невимовний хаос і криваву бійню

поки я не маю твого трону... і твою душу!

АЛТАР:

І таким чином, оточений пишністю лазурних прапорів,

величезна армія рушила від великих стін

 імперського міста Гіпербореї,

і на передньому краї могутніх легіонів,

верхи на чорному бойовому жеребці, їхав верхи на короля,

сонячне світло, що виблискує на його чудових обладунках…

спонуканий мріями та керований Кристалом Мери…

Ксеркс:

куди?

Куди завів його шлях короля?

АЛТАР:

Ксеркс:

Але господарю, якими силами володів цей клинок?

Які секрети в ньому таили?

АЛТАР:

Ксеркс:

А потім насувається така катаклізм битва!

АЛТАР:

І ось із своєї Чорної цитаделі Хаос-лієж таки відправив

далі свою Орду Привидів, щоб залучити військо короля…

КОРОЛЬ:

Ось легіон нежиті зустрічає нас на полі війни.

Зійди мене обличчям, Бич Лемурії, я володаю твоєю прокляттям, Тіньовим мечем…

(і темні чаклунства тепер надають мені сили громової сили!)

Слухай, дзвін на вітрах,

тепер заклик до зброї на всіх нас,

Слава битви нарешті нарешті, у бій, на який ми їдемо!

Ксеркс:

Результат, пане...

хто покинув поле переможцем?

Чи переміг король?

АЛТАР:

Тумани починають розсіюватися… наразі зображення тьмяніють.

Цій казці доведеться почекати до іншого дня…