Into The Silent Chambers Of The Sapphirean Throne - Bal-Sagoth

Al Sagoth

A Black Moon Broods Over Lemuria

Into The Silent Chambers Of The Sapphirean Throne

(Sagas from the antediluvian Scrolls)

Black winds whispering 'cross the fens

In eldritch coils (jewelled and gleaming) spires entwined

Enraptured by the moon’s sweet spells

'gainst the skies of (Bleak and brooding) winter blackly etched

The Topaz Throne of Kings is crack’d, eon’veiled, enrob’d in black

Ensorcelled blade glimmers sunset’s fire, saga-spinner, take up thy lyre

«Thus spake the silent halls of Valusia…»

Curses borne on vampyre tongues

Elder-fiends, o' nameless ones

Torches glow in silver cressets

In the Temple of the Serpent

Waves enshroud where marble gleamed

Spectral witch-song rides the gale

Black wings above the land of dreams

And silence haunts the nighted vale

Winged dragon coiled in thrice

Bane of flame in shadowed ice

Flooded by the bloated moon

The ivory worm now sleeps entombed

Ten thousand spear-points gleaming bright

Sharp-honed steel in pale dawn’s light

Grim-eyed legions wait brooding

'neath the banner of the Serpent-King

Winged dragon coiled in thrice

Bane of flame in shadowed ice

Flooded by the horned moon

Awake o' worm and quit thy tomb

«Thus spake the silent halls of Valusia…»

The Atlantean sword beckons me

And I descend from moon-shrouded skies

Into the Tower of the Black Serpent…

Tales are told to me now in dreams

Shadowed lyre strings

And sweet whisperings…

The grim and glorious battles of warrior kings

(When the earth ran red with the blood of the slain)

And the shining realm of Valusia…

Carried upon the sweet night winds

Piercing the veil of my delirium

I embrace the rapturous scent of black lotus

(I hear the lament of the Immortals…)

«Ka nama kaa lajerama

Yagkoolan yok tha xuthalla!»

And lo, I hear the beat of black leathern wings from moonless gulfs

Dark spirits wander the silent halls of the Sapphirean Throne

And in dreams I see the oceans rise to devour the gleaming spires

As the shades of immortals guide me to the Valley of Silent Paths…

Black winds whispering 'cross the fens

In eldritch coils (jewelled and gleaming) spires entwined

Enraptured by the moon’s sweet spells

'gainst the skies of (bleak and brooding) winter blackly etched

The topaz throne of kings is crack’d, eon’veiled enrob’d in black

Ensorcelled blade glimmers sunset’s fire

Saga-spinner, take up thy lyre

Thus spake the Antediluvean Scrolls

Аль Сагот

Чорний місяць виношує над Лемурією

У тихі кімнати Сапфірового трону

(Саги з допотопних сувоїв)

Чорні вітри шепочуть «перетинають болота».

У крутих котушках (прикрашених коштовностями та блискучими) сплітаються шпилі

Захоплені солодкими чарами місяця

'проти небес (Похмурої й задумної) зими чорно викарбувані

Топазовий трон королів потрісканий, завуальований, покритий чорним

Зачарований клинок сяє вогнем заходу сонця, сага-крути, візьми свою ліру

«Так говорили тихі зали Валусії…»

Язики вампірів носять прокляття

Старійшини, о безіменні

Смолоскипи світяться в сріблястих кресетах

У Храмі Змія

Хвилі огортають місце, де блищав мармур

Привидна пісня відьми їде штормом

Чорні крила над країною мрії

І тиша переслідує нічну долину

Крилатий дракон згорнувся тричі

Прокляття полум’я в затінених льодах

Затоплений роздутим місяцем

Черв’як із слонової кістки тепер спить погребений

Десять тисяч наконечників списів яскраво сяють

Відточена сталь у блідому світлі світанку

Легіони з похмурими очима чекають, замислюючись

'під прапором Зміїного короля

Крилатий дракон згорнувся тричі

Прокляття полум’я в затінених льодах

Залитий рогатим місяцем

Прокинься, черв'яка, і покинь свою могилу

«Так говорили тихі зали Валусії…»

Меч атлантів манить мене

І я спускаюся з завитого місяцем небес

У вежу Чорного змія…

Казки розповідають мені тепер у снах

Затінені струни ліри

І солодкий шепіт…

Похмурі та славетні битви королів-воїнів

(Коли земля почервоніла від крові вбитих)

І сяюче царство Валусі…

Несеться солодкими нічними вітрами

Пронизуючи завісу мого марення

Я обіймаю захоплюючий аромат чорного лотоса

(Я чую плач Безсмертних…)

«Ka nama kaa lajerama

Yagkoolan yok tha xuthalla!»

І ось, я чую удар чорних шкіряних крил із безмісячних заточок

Темні духи блукають тихими залами Сапфірового трону

І у снах я бачу, як океани піднімаються, щоб пожирати блискучі шпилі

Коли тіні безсмертних ведуть мене до Долини тихих стежок…

Чорні вітри шепочуть «перетинають болота».

У крутих котушках (прикрашених коштовностями та блискучими) сплітаються шпилі

Захоплені солодкими чарами місяця

«Чорно викарбувані небеса (похмурої й занудної) зими

Топазовий трон королів потрісканий, еон завуальований, покритий чорним

Зачарований клинок виблискує вогнем заходу сонця

Сага-крутильник, візьми свою ліру

Так говорили Допотопні сувої