In The Raven-Haunted Forests Of Darkenhold - Bal-Sagoth

I am the immortal King of the Deep Woods

Servitor of the Old Gods of the Forest…

I hear the whispered words of the trees…

Such ancient secrets they sing…

Swaying serpents ring my oak-hewn throne

Night and shadow are my hunting dogs…

Ravenous, they howl to be unshackled

That their maws may be glutted with the blood of my foes

Raven’s claw… tooth of the wolf

Ancient trees my brooding sentinels

Gnarled branches clawing the nighted heavens

Spirits who dwell in shadow, unfurl thy darkling wings…

Awaken, o' elder creatures of this sylvan realm

Stalk once more this ebon-cloaked eve

I hear the whispered words of the trees

Such ancient secrets they sing…

I stand now at the anvil

Adamantine hammer in my hand

In thunder-song the steel I smite

A clarion heard throughout this land

(Yawning wide beneath me…) the jaws of the worm…

(hearken, the spell is woven…) the call of the worm…

Raven’s claw… tooth of the wolf

Ablaze upon the Altar of Stone

The Sigil of An-rayuth, the summoning!

Folk of the Mist, Dwellers in Shadow

The thrice-blessed wand of the Wood-Gods is beckoning!

At the aeon-swathed Shrine of the Oak I kneel

O' Oracle of the Great Forest, hear me this night…

The Sylvan Oracle Speaks:

The gods of the earth and sky are watching, the circle is nigh on

Complete… the nexus is at hand.

But hearken… for a new enemy approaches

From the east… an enemy who hide their poisoned blades behind words of

Falsehood sweetened with the ichors of carrion, to bind men’s minds with

Fetters of deceit.

Speak now, o' Liege of the Deep Woods, Master of

Darkenhold, and the enemy shall hear you…

The Forest-King:

Yes… I behold now the face of the encroaching foe… Hear my oath!

You

Clad in gleaming robes of sparkling saffron, engorged with the mindless

Adoration of countless thralls who bend the knee in flaccid obeisance…

'neath thine vestments hides the ra nk stench of leprous corruption!

Bring not

Thine cursed icons into my ancient realm… your words of untruth shall not be

Heard here!

My steel is honed and thirsting for your life-ichors… aye, and

With my dying breath I’ll spit defiance in your face!

Upon my great throne hewn of ancient oak I brood…

My mantle, the leaves stirred by the whispering of the winds

The elder gods of the Deep Woods gaze grimly down upon me…

My blood courses through the trees and the earth…

And I watch in silence, ebon-eyed and raven-winged

From every bough of my kingdom…

The Lament of the Trees:

Can you not remember?

Have you forgotten the magic?

Sing to us your spells once more, and the ancient forest shall dance to your

Words…

The Forest-King:

I stand now at the anvil

Adamantine hammer in my hand

In thunder-song the steel I smite

A clarion heard throughout this land

Can you not see the coils of the worm all about you?

Can you not hear the writhing of the worm beneath you?

Can you not scent the breath of the worm riding the wind?

Can you not touch the skin of the worm in all that surrounds you?

Can you not taste the ichors of the worm upon your tongue?

Do dreams of the worm not haunt your slumber?

The Forest-King:

I hear the whispered words of the trees

Such ancient secrets they sing…

Я безсмертний король Глибоких лісів

Служитель Старих Богів Лісу…

Я чую шепіт слов дерев…

Такі давні таємниці вони співають...

Розгойдуються змії дзвонять мій дубовий трон

Ніч і тінь — мої мисливські собаки…

Жалібні, вони виють, щоб їх звільнили

Щоб їхні пасти були перенасичені кров’ю моїх ворогів

Вороний кіготь... зуб вовка

Стародавні дерева мої задумливі сторожі

Сучковаті гілки чіпляють нічні небеса

Духи, що живуть у тіні, розгорніть твої темні крила…

Прокиньтеся, старші створіння цього царства сильванів

Стежте ще раз у цей вечір, закритий ебеновим плащем

Я чую, як шепочуть слова дерев

Такі давні таємниці вони співають...

Зараз я стою біля ковадла

Адамантовий молоток у моїй руці

У громовій пісні сталь я вбиваю

По всій цій землі почувся голос

(Широко позіхаючи піді мною...) щелепи хробака...

(послухайте, заклинання сплетене…) поклик хробака…

Вороний кіготь... зуб вовка

Горить на кам’яному вівтарі

Сигіла Ан-Рают, заклик!

Люди туману, Мешканці в тіні

Тричі благословенна паличка Лісних Богів манить!

На охопленому еонами храмі Дуба я стаю на коліна

О Оракул Великого Лісу, почуй мене цієї ночі…

Оракул Сільван говорить:

Боги землі й неба дивляться, коло близько

Завершено… зв’язок під рукою.

Але послухайте… бо наближається новий ворог

Зі сходу… ворог, який ховає свої отруєні леза за словами про

Брехня, підсолоджена ікорами падлі, щоб зв'язати людські уми

Пути обману.

Говори зараз, пане Глибоких лісів, господарю

Темні, і ворог почує тебе...

Лісовий король:

Так… я бачу тепер обличчя ворога, що зазіхає… Почуй мою клятву!

ви

Одягнений у блискучі шати з блискучого шафрану, наповнений безглуздими

Поклоніння незліченних рабів, які згинають коліна в млявому поклоні…

«Під твоїми вбраннями ховається сморід прокаженої псування!

Не приносити

Твої прокляті ікони в моє стародавнє царство... твоїх слів неправди не буде

Почули тут!

Моя сталь відточена і спрагла твого життя-іхори… так, і

Передсмертним подихом я плюну тобі в обличчя непокорою!

На своєму великому троні, висіченому із стародавнього дуба, я виношу…

Моя мантія, листя ворушилося від шепіту вітрів

Старші боги Глибоких лісів похмуро дивляться на мене...

Моя кров тече по деревах і землі…

І я мовчки спостерігаю, чорноокий і воронокрилий

З кожної гілки мого королівства…

Плач дерев:

Ви не можете згадати?

Ви забули магію?

Заспівай нам свої заклинання ще раз, і старовинний ліс затанцює під твоє

Слова…

Лісовий король:

Зараз я стою біля ковадла

Адамантовий молоток у моїй руці

У громовій пісні сталь я вбиваю

По всій цій землі почувся голос

Хіба ви не бачите навколо себе котушок хробака?

Ви не чуєте, як звивається черв’як під собою?

Чи можете ви не відчути подих хробака, що їде на вітрі?

Чи можна не торкнутися шкіри хробака у всьому, що вас оточує?

Хіба ти не скуштуєш хробака на язиці?

Хіба сни про хробака не переслідують ваш сон?

Лісовий король:

Я чую, як шепочуть слова дерев

Такі давні таємниці вони співають...