Возьми моё сердце - Ария

Слепая ночь легла у ног и не пускает за порог.

Брожу по дому, как во сне, но мне покоя нет нигде.

Тупая боль пробьет висок и пальцы лягут на курок,

А в зеркалах качнется призрак, призрак любви.

Возьми мое сердце, возьми мою душу

Я так одинок в этот час, что хочу умереть.

Мне некуда деться, свой мир я разрушил,

По мне плачет только свеча на холодной заре.

Ты умерла в дождливый день и тени плыли по воде.

Я смерть увидел в первый раз, ее величие и грязь.

В твоих глазах застыла боль, я разделю ее с тобой,

А в зеркалах качнется призрак, призрак любви.

Возьми мое сердце, возьми мою душу

Я так одинок в этот час, что хочу умереть.

Мне некуда деться, свой мир я разрушил,

По мне плачет только свеча на холодной заре.

Я слышу утренний колокол, он славит праздник

И сыпет медью и золотом, ты теперь в царстве вечного сна.

Я слышу утренний колокол, он бесов дразнит

И звоном небо расколото на земле я любил лишь тебя.

Я слышу утренний колокол, он славит праздник

И сыпет медью и золотом, ты теперь в царстве вечного сна.

Я слышу утренний колокол, он бесов дразнит

И звоном небо расколото на земле я любил лишь тебя.

Возьми мое сердце...

Сліпа ніч лягла біля ніг і не пускає за поріг.

Броджу по хаті, як уві сні, але мені спокою немає ніде.

Тупий біль проб'є скроню і пальці ляжуть на курок,

А в дзеркалах хитнеться примара, примара кохання.

Візьми моє серце, візьми мою душу

Я так самотній у цей час, що хочу померти.

Мені нема куди подітися, свій світ я зруйнував,

По мені плаче тільки свічка на холодній зорі.

Ти померла в дощовий день, і тіні пливли по воді.

Я смерть побачив уперше, її велич та бруд.

У твоїх очах застигла біль, я поділю її з тобою,

А в дзеркалах хитнеться примара, примара кохання.

Візьми моє серце, візьми мою душу

Я так самотній у цей час, що хочу померти.

Мені нема куди подітися, свій світ я зруйнував,

По мені плаче тільки свічка на холодній зорі.

Я чую ранковий дзвін, він славить свято

І сиплеш міддю та золотом, ти тепер у царстві вічного сну.

Я чую ранковий дзвін, він бісів дражнить

І дзвоном небо розколоте на землі я любив лише тебе.

Я чую ранковий дзвін, він славить свято

І сиплеш міддю та золотом, ти тепер у царстві вічного сну.

Я чую ранковий дзвін, він бісів дражнить

І дзвоном небо розколоте на землі я любив лише тебе.

Візьми моє серце...