Колизей - Ария

Боги прокляли спятивший Рим, город брошенных женщин и калек.

Здесь глотают отравленный дым, режут лезвием вены.

Здесь по праздникам ходят смотреть, как в агонии бьется человек,

Как пирует свирепая смерть в желтом круге арены.

Сила приносит свободу, побеждай и станешь звездой, а может, обретешь покой.

Твой враг в пыли, жалок и слаб, загнанный зверь, раненый раб.

Еще секунда и скажет "Убей!"

перст императора.

"Святой судьбе не прекословь," - воет толпа, чувствует кровь.

Не стоит скорби ни жен, ни друзей.

Жизнь гладиатора - Колизей!

Словно псы, что дерутся за кость, обреченные рвут друг другу плоть.

В их глазах не азарт и не злость, ничего, кроме боли.

Ты один не сломался, не лег от ударов, хранил тебя Господь.

Видишь, Цезарь сошел на песок наградить тебя волей.

Сила приносит свободу, побеждай и станешь звездой, а может, обретешь покой.

Твой враг в пыли, жалок и слаб, загнанный зверь, раненый раб.

Еще секунда и скажет "Убей!"

перст императора.

"Святой судьбе не прекословь," - воет толпа, чувствует кровь.

Не стоит скорби ни жен, ни друзей.

Жизнь гладиатора - Колизей!

Помнишь, ты ведь помнишь - ты был гордым, мудрым вождем.

Помнишь, ты ведь помнишь, как вошли солдаты в твой дом.

Ты встречал рассвет среди выжженных скал!

Время шло, и вот час расплаты настал!

Хлеба и зрелищ народу через край!

Сила приносит свободу, побеждай!

Твой враг в пыли - жалок и слаб;

Загнанный зверь, раненый раб -

И выбил искры из серых камней меч гладиатора...

"Святой судьбе не прекословь," - воет толпа, чувствует кровь.

Не стоит скорби ни жен, ни друзей.

Жизнь императора - Колизей!

Колизей!

Боги прокляли збентежений Рим, місто покинутих жінок і калік.

Тут ковтають отруєний дим, ріжуть лезом вени.

Тут у свята ходять дивитися, як в агонії б'ється людина,

Як бенкетує люта смерть у жовтому колі арени.

Сила приносить свободу, перемагай і станеш зіркою, а може, здобудеш спокій.

Твій ворог у пилюці, жалюгідний і слабкий, загнаний звір, поранений раб.

Ще секунда і скаже "Убий!"

перст імператора.

"Святій долі не запереч," - виє натовп, відчуває кров.

Не варто скорботи ні дружин, ні друзів.

Життя гладіатора - Колізей!

Немов пси, що б'ються за кістку, приречені рвуть одне одному тіло.

В їхніх очах не азарт і не агресивність, нічого, крім болю.

Ти один не зламався, не ліг від ударів, берегв тебе Господь.

Бачиш, Цезар зійшов на пісок нагородити тебе волею.

Сила приносить свободу, перемагай і станеш зіркою, а може, здобудеш спокій.

Твій ворог у пилюці, жалюгідний і слабкий, загнаний звір, поранений раб.

Ще секунда і скаже "Убий!"

перст імператора.

"Святій долі не запереч," - виє натовп, відчуває кров.

Не варто скорботи ні дружин, ні друзів.

Життя гладіатора - Колізей!

Пам'ятаєш, адже ти пам'ятаєш - ти був гордим, мудрим вождем.

Пам'ятаєш, ти ж пам'ятаєш, як увійшли солдати до твоєї хати.

Ти зустрічав світанок серед випалених скель!

Час минав, і ось час розплати настав!

Хліба та видовищ народу через край!

Сила приносить волю, перемагай!

Твій ворог у пилу - жалюгідний і слабкий;

Загнаний звір, поранений раб

І вибив іскри з сірого каміння меч гладіатора...

"Святій долі не запереч," - виє натовп, відчуває кров.

Не варто скорботи ні дружин, ні друзів.

Життя імператора - Колізей!

Колізей!