Палач - Ария

Мой меч – это власть, мой меч – закон

Мой плащ кровь впитал, и дрожь времён

Я – палач, и я рождён бессмертным

Слуги и цари мне бьют поклон

Мой трон - эшафот, подруга - смерть

Вся грязь, все грехи людей на мне

Был один из вас невинной жертвой

Лишь один был чист... на всей земле!

Он вновь и вновь в мой входит сон

Сквозь пыль веков я вижу всё...

День шёл, словно гвоздь под молотком

Злой смех заглушал безумца стон

Он спасал весь мир и Галилею

Бога он назвал своим отцом...

Сердцем он хотел всех нас принять

Умереть за вас, и за меня

В дар, что свыше дан, он свято верил

Вера – вот и вся его вина...

Но все равны в моих руках

Последний миг и страх в глазах...

День придёт – сгинет род людской

Звёзды в первый раз смех услышат мой

В пустоту я свой меч швырну

И навек уйду в ледяную тьму

Кто даст мне покой?

Подарит свет?

Божий сын казнён – ответа нет

Я решил идти в обитель Бога

Против воли всех небесных рек

Свой меч бросить там я был готов

Нет сил жечь людей огнём костров

Плыть в чужой крови, казнить пророков

Но создатель ваш не слышал слов

Царила тьма в его глазах

И на меня нахлынул страх

День придёт – сгинет род людской

Звёзды в первый раз смех услышат мой

В пустоту я свой меч швырну

И навек уйду в ледяную тьму

Мёртвым казался Бог на небесах

Равнодушье видел я в старческих глазах

И откровенья свет пронзил меня -

Тот безумец был никем,

ваш спаситель – Я!

День придёт – сгинет род людской

Звёзды в первый раз смех услышат мой

В пустоту я свой меч швырну

И навек уйду в ледяную тьму

Я – рядом, я – здесь!

Меч – это мой крест!

Но вам не распять меня...

Плачь!

Небом был создан я

Палач...

Мій меч – це влада, мій меч – закон

Мій плащ кров увібрав, і тремтіння часів

Я – кат, і я народжений безсмертним

Слуги та царі мені б'ють уклін

Мій трон – ешафот, подруга – смерть

Весь бруд, всі гріхи людей на мені

Був один із вас безневинною жертвою

Лише один був чистим... на всій землі!

Він знову і знову до мого входить сон

Крізь пилюку століть я бачу все...

День йшов, мов цвях під молотком

Злий сміх заглушав безумця стогін

Він рятував увесь світ і Галілею

Бога він назвав своїм батьком.

Серцем він хотів усіх нас прийняти

Померти за вас і за мене

У дар, що дано, він свято вірив

Віра – ось і вся його вина...

Але всі рівні у моїх руках

Остання мить і страх в очах...

День прийде – згине рід людський

Зірки вперше сміх почують мій

У порожнечу я свій меч шпурну

І навіки піду в крижану пітьму

Хто дасть мені спокій?

Подарує світло?

Божий син страчений - відповіді немає

Я вирішив іти в обитель Бога

Проти волі всіх небесних річок

Свій меч кинути там я був готовий

Немає сил палити людей вогнем багаття

Плити в чужій крові, стратити пророків

Але творець ваш не чув слів

Царила пітьма в його очах

І на мене наринув страх

День прийде – згине рід людський

Зірки вперше сміх почують мій

У порожнечу я свій меч шпурну

І навіки піду в крижану пітьму

Мертвим здавався Бог на небесах

Байдужість бачив я в старечих очах

І одкровення світло пронизало мене -

Той безумець був ніким,

ваш рятівник – Я!

День прийде – згине рід людський

Зірки вперше сміх почують мій

У порожнечу я свій меч шпурну

І навіки піду в крижану пітьму

Я – поряд, я – тут!

Меч – це мій хрест!

Але вам не розіп'яти мене...

Плач!

Небом був створений я

Кат...