Кто ты? - Ария

Снова, в полночь, слышу чей-то голос,

Шепчет имя, манит и зовёт меня.

И белым туманом на стеклах чей-то вздох оставлен.

И гаснет вдруг пламя, хотя нет ветра.

Вижу тень я, кто-то в чёрном y окна...

Кто ты?

Наказанье или милость?

Кто ты?

Отрекаться не спеши.

Может

За душой моей явилась,

Только нет души.

Проклят, брошен, словно камень с неба.

Страшно падать, только ждать ещё страшней...

Всё помнить и жаждать любви, но быть распятым ею

И мчаться к безумью, услышав голос.

Ровно в полночь снова тень идёт ко мне...

Кто ты?

Наказанье или милость?

Кто ты?

Отрекаться не спеши.

Может

За душой моей явилась,

Только нет души

Знову, опівночі, чую чийсь голос,

Шепче ім'я, манить і кличе мене.

І білим туманом на шибках чийсь зітхання залишений.

І гасне раптом полум'я, хоч немає вітру.

Бачу тінь я, хтось у чорному вікні...

Хто ти?

Покарання чи милість?

Хто ти?

Зрікатися не поспішай.

Може

За душею моєю з'явилася,

Тільки нема душі.

Проклятий, кинутий, наче камінь із неба.

Страшно падати, тільки чекати ще страшніше.

Все пам'ятати і жадати кохання, але бути розп'ятим нею

І мчати до божевілля, почувши голос.

Рівно опівночі знову тінь йде до мене.

Хто ти?

Покарання чи милість?

Хто ти?

Зрікатися не поспішай.

Може

За душею моєю з'явилася,

Тільки немає душі