История одного убийцы - Ария

Он был изгоем с первых дней,

Но выжить смог в грязи на самом дне,

Звериный нюх, бесшумный шаг,

Этим миром владел он в мечтах.

Он знал, что запах правит всем,

Прогонит прочь, возьмет без боя в плен,

К сердцам людей был ключ готов –

Аромат, что внушает любовь.

Тайны глубин

Темной души

Вряд ли при жизни узнаешь,

Выдохнет тьма,

Выкрикнет свет

Жажда любви убивает!

Смакуя запах, как вино,

Он убивал, призвав на помощь ночь,

И двадцать пять девичьих тел

Он принес в жертву давней мечте.

Страсть, дремавшую в невинности,

Вкус желаний нерастраченных,

Все смешал он, чтобы ринуться

В мир, враждебностью охваченный.

Всю смесь он вылил на себя,

И словно Ангел засиял,

И, обезумев от любви

Его на части рвёт толпа...

Він був ізгоєм з перших днів,

Але вижити зміг у бруді на самому дні,

Звірячий нюх, безшумний крок,

Цим світом володів він у мріях.

Він знав, що запах керує всім,

Прожене геть, візьме без бою в полон,

До серця людей був ключ готовий -

Аромат, що вселяє кохання.

Таємниці глибин

Темної душі

Навряд чи за життя дізнаєшся,

Видихне пітьма,

Вигукне світло

Жага кохання вбиває!

Смакуючи запах, як вино,

Він вбивав, покликавши на допомогу ніч,

І двадцять п'ять дівочих тіл

Він приніс у жертву давній мрії.

Пристрасть, що дрімала в невинності,

Смак бажань невитрачених,

Все змішав він, щоб кинутися

Світ, ворожістю охоплений.

Всю суміш він вилив на себе,

І немов Ангел засяяв,

І, збожеволівши від кохання

Його на частини рве натовп.