Город - Ария

Ножевые раненья от холодных огней,

Открывает ночь театр кукол и зверей.

Перепутаны роли, маски в лица вросли,

Прячется душа от заката до зари.

Смесь Христа и Аллаха, Будды и Сатаны,

Праздник напоказ, но в предчувствии беды.

Чужеземные пляски, пир во время чумы -

Город сам себя пожирает изнутри.

На семи холмах, на семи ветрах,

Город слеп и пьян в звездах и крестах,

Как чужую плоть отторгает меня!

Город мой дымкою грез растает в утренних лучах.

Навсегда я тебя забываю, как и ты меня.

Город мой облаком стал прозрачным, пахнущим грозой.

Как мираж медленно уплывает прочь несбывшейся мечтой.

Не спасешь, не отнимешь, не дождешься с войны,

Ты каприз царей, ты разбитые мечты.

Я почти иностранец для родных площадей,

Незаметно вдруг стал не нужен я тебе.

То ли дом родной, то ли вечный фронт,

Назовешь рекой не отыщешь брод,

Как чужую плоть отторгает меня!

Город мой дымкою грез растает в утренних лучах.

Навсегда я тебя забываю, как и ты меня.

Город мой облаком стал прозрачным, пахнущим грозой.

Как мираж медленно уплывает прочь несбывшейся мечтой.

Город мой дымкою грез растает в утренних лучах.

Навсегда я тебя забываю, как и ты меня.

Город мой облаком стал прозрачным, пахнущим грозой.

Как мираж медленно уплывает прочь несбывшейся мечтой.

Ножові поранення від холодних вогнів,

Відкриває ніч театр ляльок та звірів.

Переплутані ролі, маски в обличчя вросли,

Ховається душа від заходу сонця до зорі.

Суміш Христа та Аллаха, Будди та Сатани,

Свято напоказ, але у передчутті лиха.

Чужоземні танці, бенкет під час чуми -

Місто саме себе пожирає зсередини.

На семи пагорбах, на семи вітрах,

Місто сліпе і п'яне в зірках і хрестах,

Як чуже тіло відкидає мене!

Місто мій серпанком мрій розтане в ранкових променях.

Назавжди я забуваю тебе, як і ти мене.

Місто моє хмарою стало прозорим, що пахло грозою.

Як міраж повільно спливає геть нездійсненою мрією.

Не врятуєш, не забереш, не дочекаєшся з війни,

Ти каприз царів, ти розбиті мрії.

Я майже іноземець для рідних площ,

Непомітно раптом я не потрібен був тобі.

Чи то будинок рідний, чи вічний фронт,

Назвеш рікою не знайдеш брід,

Як чуже тіло відкидає мене!

Місто мій серпанком мрій розтане в ранкових променях.

Назавжди я забуваю тебе, як і ти мене.

Місто моє хмарою стало прозорим, що пахло грозою.

Як міраж повільно спливає геть нездійсненою мрією.

Місто мій серпанком мрій розтане в ранкових променях.

Назавжди я забуваю тебе, як і ти мене.

Місто моє хмарою стало прозорим, що пахло грозою.

Як міраж повільно спливає геть нездійсненою мрією.