Блики солнца на воде - Ария

Нам с тобой казалось, что мы будем жить всегда

И цыганкам разрешали по руке своей гадать.

Их невнятный шепот принимали не всерьез,

Но из этих предсказаний слишком многое сбылось.

Кто сгорел, сражаясь, на непризнанной войне?

Кто воздвиг свой храм из камня, но дороги к храму нет?

Кто ловил свет радуг на стеклянных кораблях?

Кто достиг своей вершины, потерявшись в облаках?

Двум смертям не бывать, от одной не сбежать.

Припев:

Сколько гроз, мы сорвали с небес,

Столько слез, мы сдержали в себе.

Сколько звезд, мы зажгли в темноте,

Но мираж исчез — это были блики солнца на воде.

Мы — всего лишь свечи на ветру и на пиру,

Алым воском наслаждаясь, продолжает жизнь игру.

Никому не скажет, сколько нам подарит дней,

Страх на утро не проснуться с каждым разом все сильней.

Двум смертям не бывать, от одной не сбежать.

Припев:

Сколько гроз, мы сорвали с небес,

Столько слез, мы сдержали в себе.

Сколько звезд, мы зажгли в темноте,

Но мираж исчез — это были блики солнца на воде.

Я не хочу вечно жить на земле,

Но умирать так не хочется мне!

Припев:

Сколько гроз мы сорвали с небес,

Столько слез мы сдержали в себе.

Сколько звезд мы зажгли в темноте,

Но мираж исчез — это были блики солнца на воде.

Это просто блики солнца на воде!

Нам із тобою здавалося, що ми житимемо завжди

І циганкам дозволяли по руці своїй ворожити.

Їхній невиразний шепіт приймали не всерйоз,

Але з цих прогнозів дуже багато справдилося.

Хто згорів, борючись, на невизнаній війні?

Хто спорудив свій храм із каменю, але дороги до храму немає?

Хто ловив світло веселок на скляних кораблях?

Хто досяг своєї вершини, загубившись в хмарах?

Двом смертям не бути, від однієї не втекти.

Приспів:

Скільки гроз, ми зірвали з небес,

Стільки сліз, ми стримали в собі.

Скільки зірок, ми запалили в темряві,

Але міраж зник — це були відблиски сонця на воді.

Ми— всього лише свічки на вітрі і на бенкеті,

Яскравим воском насолоджуючись, продовжує життя гру.

Нікому не скаже, скільки нам подарує днів,

Страх на ранок не прокинутися щоразу сильніше.

Двом смертям не бути, від однієї не втекти.

Приспів:

Скільки гроз, ми зірвали з небес,

Стільки сліз, ми стримали в собі.

Скільки зірок, ми запалили в темряві,

Але міраж зник — це були відблиски сонця на воді.

Я не хочу вічно жити на землі,

Але вмирати так не хочеться мені!

Приспів:

Скільки гроз ми зірвали з небес,

Стільки сліз ми стримали в собі.

Скільки зірок ми запалили в темряві,

Але міраж зник — це були відблиски сонця на воді.

Це просто відблиски сонця на воді!