Аттила - Ария

Рука его мала, но в ней зажал весь мир,

Как жалкого птенца изранив когтем;

И не излечит ран его победный пир,

Уродливость лица не скроет копоть.

Божий гнев — бич небес, глотает пот и пыль.

Жизнь в седле, смерть и блеск на острие судьбы.

Водоворот орды всю нечесть свёл в одну,

Германец или скиф добычу делят.

Костров Аттилы дым несёт с собой чуму

И варварский мотив сжигает веру!

«Запад здесь, под рукой.

Мечами выбьем дверь!»

—

Бросил клич дух степной — злой азиатский зверь!

Припев:

Над нами синего неба флаг.

Нет страха в блеске холодных глаз.

Нет правил в этот рассветный час,

До заката смерть рассудит нас.

Смертельная любовь, коварная судьба

На свадебном пиру справляют тризну.

Отравлено вино, яд на его губах,

Как горький поцелуй последний в жизни.

Горлом хмель, горлом кровь всю жизнь испил дикарь.

Кто теперь сын ветров, жестоких Гуннов царь?

Припев:

Над нами синего неба флаг.

Нет страха в блеске холодных глаз.

Нет правил в этот рассветный час,

До заката смерть рассудит нас.

«Запад здесь, под рукой.

Мечами выбьем дверь» —

Бросил клич дух степной — злой азиатский зверь.

Припев:

Над нами синего неба флаг.

Нет страха в блеске холодных глаз.

Нет правил в этот рассветный час,

До заката смерть рассудит…

Над нами синего неба флаг.

Нет страха в блеске холодных глаз.

Нет правил в этот рассветный час,

До заката смерть рассудит нас.

До заката смерть рассудит нас.

Рука його мала, але в ній затис увесь світ,

Як жалюгідного пташеня поранивши кігтем;

І не вилікує ран його переможний бенкет,

Потворність обличчя не приховає кіптяву.

Божий гнів - бич небес, ковтає піт і пил.

Життя в сідлі, смерть і блиск на вістря долі.

Вир орди всю нечесть звів в одну,

Німець чи скіф видобуток ділять.

Кострів Аттили дим несе з собою чуму

І варварський мотив спалює віру!

«Захід тут, під рукою.

Мечами виб'ємо двері!

-

Кинув клич дух степової — злий азіатський звір!

Приспів:

Над нами прапор синього неба.

Немає страху в блиску холодних очей.

Немає правил у цей світанковий час,

До заходу сонця смерть розсудить нас.

Смертельне кохання, підступна доля

На весільному бенкеті справляють тризну.

Отруєно вино, отрута на його губах,

Як гіркий поцілунок останній у житті.

Горлом хміль, горлом кров усе життя випив дикун.

Хто тепер син вітрів, жорстоких Гуннов цар?

Приспів:

Над нами прапор синього неба.

Немає страху в блиску холодних очей.

Немає правил у цей світанковий час,

До заходу сонця смерть розсудить нас.

«Захід тут, під рукою.

Мечами виб'ємо двері» —

Кинув клич дух степової — злий азіатський звір.

Приспів:

Над нами прапор синього неба.

Немає страху в блиску холодних очей.

Немає правил у цей світанковий час,

До заходу сонця смерть розсудить…

Над нами прапор синього неба.

Немає страху в блиску холодних очей.

Немає правил у цей світанковий час,

До заходу сонця смерть розсудить нас.

До заходу сонця смерть розсудить нас.