Un bateau mais demain - Anne Sylvestre

Un bateau s’est cassé, Baptiste

Nous n’irons plus sur les rochers

Les gens de la côte sont tristes

Ils ont le cœur tout arraché

Un bateau s’est cassé, il sombre

Bien sûr, ce n’est pas le premier

Mais avec lui s’approche l’ombre

Nous n’irons plus jamais pêcher

Un bateau s’est cassé, Gaëlle

Il vomit du noir assassin

Il tue la mer et avec elle

Tout ce qui vivait dans son sein

Il endeuille à jamais les plages

Il désespère les marins

Empoisonne les coquillages

Et les oiseaux mourront demain

On me dira «Reste à ta place

Occupe-toi donc des enfants»

Avec quoi veut-on qu’on les fasse

Ces chansons de vagues et de vent?

Avec quoi veut-on qu’on les berce

Tous ces enfants désenchantés?

Quand je pense à ce qu’on leur laisse

Je n’ose plus les regarder

Un bateau s’est cassé, Carole

Un bateau empoisonne tout

Et les beaux poèmes s’envolent

On vit dans un monde de fous

Demain, ça en sera un autre

Et pourquoi ça s’arrêterait?

On se repassera la faute

La belle jambe que ça nous fait

Un bateau s’est cassé, Grégoire

On veut déjà nous rassurer

Et pourtant, c’est la mer à boire

À boire et puis à en crever

Un bateau mais demain, Carine

Puisqu’un bateau a pu faillir

Demain, ce sera une usine

Qui sera la mort à venir

On me dira «Vas-tu te taire !»

Mais demain tout sera foutu

Qu’auront-ils fait de notre Terre?

Nous n’irons plus, nous n’irons plus

Nous n’irons plus au bois, les mômes

Tous les arbres sont défeuillés

Restera-t-il quelques fantômes

Pour dire «Nous avons été»?

Un bateau s’est cassé, Armelle

Et nous irons sur les rochers

Avec nos seaux, avec nos pelles

Comme si rien n’avait changé

Mais ça ne sera pas du sable

Nous n’y ferons pas de châteaux

Dans tout ce noir irréparable

L’espoir s’enlisera bientôt

Tout comme crèvent les oiseaux

Розбився човен, Батисте

Більше не підемо по скелях

Люди узбережжя сумні

Вони розбиті серцем

Розбився човен, він тоне

Звичайно, не перший

Але з ним приходить тінь

Ми більше ніколи не поїдемо рибалити

Розбився човен, Гаель

Його блює вбивчо-чорним

Він вбиває море і разом з ним

Все, що жило в ній

Це вічно оплакує пляжі

Він вводить у відчай моряків

Отруїти раковини

А птахи завтра загинуть

Мені скажуть: «Залишайся на своєму місці

Тож бережіть дітей»

З чого ми хочемо, щоб вони були зроблені?

Ці пісні хвиль і вітру?

Чим ми хочемо їх розгойдати

Всі ці розчаровані діти?

Коли я думаю про те, що ми їм залишимо

Я більше не смію на них дивитися

Розбився човен, Керол

Човен все отруює

І розлітаються гарні вірші

Ми живемо в божевільному світі

Завтра буде інший

І чому б зупинятися?

Ми знімемо провину

Гарна ніжка, яку це нам дає

Човен розбився, Грегуар

Ми вже хочемо нас заспокоїти

А втім, випити море

Випити, а потім померти

Човен, але завтра, Карін

Так як човен міг підвести

Завтра це буде фабрика

Хто буде майбутньою смертю

Мені скажуть "Ти замовкни!"

Але завтра все буде зруйновано

Що вони зроблять з нашою Землею?

Більше не підемо, більше не підемо

Більше в ліс не підемо, діти

Усі дерева безлисті

Чи залишиться кілька привидів

Сказати «Ми були»?

Човен зламався, Армель

А ми підемо по скелях

З нашими відрами, з нашими лопатами

Ніби нічого не змінилося

Але це буде не пісок

Ми не будемо там будувати замки

У всій цій непоправній темряві

Надія скоро згасне

Так само, як гинуть птахи