Plus personne à paris - Anne Sylvestre

Je n’ai plus personne à Paris

Je n’ai plus personne à Paris

Je croyais avoir des amis

Oui, de ceux que ne déracine

Aucun orage

Je n’ai plus personne à Paris

L’un après l’autre ils sont partis

Partis de corps ou bien de cœur

Partis se faire aimer ailleurs

Et c’est dommage

Qu’ils aient laissé ce vide en moi

Et tout ce froid

Tant va l’ami, tant va l’amour

Tant vont les nuits, tant vont les jours

Qu'à peine les a-t-on connus

Qu'à peine les a-t-on tenus

Qu’ils vous échappent

À peine avait-on commencé

De les faire coïncider

Avec ses rêves, avec sa vie

Qu’il faut, avant d’avoir servi

Plier la nappe

Je n’ai plus personne à Paris

Je n’ai plus personne à Paris

Moi, j’aimais tant les inviter

L’un après l’une ont déserté

Vers d’autres tables

Qui leur servira ces repas

Que sans eux, je ne ferai pas?

Et ma tendresse, avec mes vins

Resteront à vieillir en vain

Inconsolables

De n’avoir pas su leur donner

Goût de rester

Tant sont tissés de tous nos jours

Que le moindre de nos détours

Nous fait perdre un ami, souvent

Et ce n’est jamais le suivant

Qui le remplace

Et l’on apprend, avec le temps

À faire taire en soi l’enfant

Qui, pour qu’on veuille l'écouter

Aimait partager son goûter

Après la classe

Je n’ai plus personne à Paris

Et je crois que j’ai bien compris

Je garde mes chagrins pour moi

Et je crois, je crois cette fois

Bien être adulte

De vous, je n’attendrai plus rien

Mais si vous trouvez le chemin

Qui vous ramènerait chez moi

Il est possible que la joie

Qui en résulte

Emplisse les rues de Paris

Me rende quelqu’un à Paris

У мене більше нікого в Парижі немає

У мене більше нікого в Парижі немає

Я думав, що маю друзів

Та з тих, що не викорчовують

Без бурі

У мене більше нікого в Парижі немає

Один за одним вони пішли

Частини тіла або серця

Пішла, щоб бути коханою в іншому місці

І це прикро

Що вони залишили в мені цю порожнечу

І весь цей холод

Так іде друг, так іде любов

Так минають ночі, так минають дні

Що ми їх ледве знали

Ми їх ледве втримали

Нехай вони втікають від вас

Ми ледве почали

Щоб вони збігалися

Зі своїми мріями, зі своїм життям

Що потрібно, перш ніж подати

Складіть скатертину

У мене більше нікого в Парижі немає

У мене більше нікого в Парижі немає

Мені так подобалося їх запрошувати

Один за одним дезертирували

До інших столів

Хто подасть їм ці страви

Що без них я не зроблю?

І моя ніжність, з моїми винами

Залишиться старіти даремно

невтішний

За те, що не знають, як їх віддати

Смак, щоб залишитися

Сьогодні стільки всього виткано

Це найменший наш обхід

Часто змушує нас втрачати друга

І ніколи не буде наступного

Хто його замінює

І ми вчимося з часом

Щоб замовкнути всередині дитини

Хто, щоб ми хотіли його слухати

Любив ділитися своєю закускою

Після занять

У мене більше нікого в Парижі немає

І мені здається, що я правильно зрозумів

Я тримаю свої печалі при собі

І я вірю, я вірю цього разу

доросле самопочуття

Від тебе я більше нічого не чекаю

Але якщо ви знайдете шлях

Хто б тебе додому відвіз

Цілком можливо, що радість

Результат

Заповніть вулиці Парижа

Дайте мені когось у Парижі