Si mon âme en partant - Anne Sylvestre

Si mon âme en partant ne peut, dans ses bagages

Emporter la douceur d’une soirée de mai

S’il lui faut oublier qu’existèrent jamais

Les algues, les cailloux ramassés sur les plages

Ne pourrait-elle au moins sauver quelques nuages?

De ceux qui couronnaient Sainte-Rose-du-Nord

Ou bien les étendues de colza jaune d’or

Que Clémence, à trois ans, saluait au passage

Si mon âme en partant, soudain se retrouvait

Orpheline de tout ce qui l'émerveillait

Je mourrais

À regret

Si mon âme en partant doit laisser sur la rive

Le parfum de la terre après les giboulées

Ou celui d’une ville au bitume lavé

Quand, au petit matin, les balayeuses arrivent

Ne peut-elle emporter cette fragrance vive

Du jasmin qui poussait au Jardin de Tassin

L’odeur de tel matou aux relents assassins

Ou l'étrange senteur des amours en dérive?

Si mon âme en partant, soudain se retrouvait

Orpheline de tout ce qui l'émerveillait

Je mourrais

À regret

Si mon âme en faisant son ultime balade

Devait abandonner les chansons de marins

Et le frémissement des tambours africains

La morsure dorée des musiques nomades

Garderait-elle pas, comme une dérobade

Le rire de Baptiste éclaboussant le ciel

Les larmes des pianos, les guitares fidèles

Et les saxos du jazz aux obscures glissades?

Si mon âme en partant, soudain se retrouvait

Orpheline de tout ce qui l'émerveillait

Je mourrais

À regret

Si mon âme en fuyant doit oublier, sereine

Les enfants de mon corps et ceux de mes chansons

Les fêtes célébrées dans certaines maisons

Notre-Dame de dos, couchée près de la Seine

S’il lui faut dépouiller l’amour avec la peine

Et ne rien ressentir, pas même le regret

De n’avoir pas été celle qu’on espérait

Mais juste le brouillon d’une autre si lointaine

Quand mon âme, en partant, depuis toujours saura

Qu’on y va sans bagages à ce rendez-vous-là

Croyez-moi

Elle reviendra !

Якщо моя душа, що від’їжджає, не може, у своєму багажі

Забери солодкість травневого вечора

Якщо йому доведеться забути, що їх ніколи не існувало

Водорості, галька, набрана на пляжах

Чи не могла вона принаймні врятувати кілька хмар?

З тих, хто коронував Сент-Роз-дю-Нор

Або простори золотисто-жовтого ріпаку

Цю трирічну Клеманс привітала, проходячи повз

Якщо душа покидає, раптом знайшла себе

Осиротіла від усього, що її дивувало

Я помирала

З жалем

Якщо моя душа, що відходить, залишиться на березі

Аромат землі після зливи

Або міста з митим асфальтом

Коли рано вранці приїжджають прибиральники

Чи не може вона забрати цей живий аромат

Жасмин, що ріс у саду Тассен

Запах такого кота з убивчими нотками

Або дивний запах дрейфуючих кохань?

Якщо душа покидає, раптом знайшла себе

Осиротіла від усього, що її дивувало

Я помирала

З жалем

Якщо душа моя в останню подорож

Довелося відмовитися від морських халуп

І тремтіння африканських барабанів

Золотий укус кочової музики

Чи не тримала б вона, як поліцейський

Сміх Батиста бризкає небо

Сльози піаніно, вірні гітари

А саксофони джазу з темними накладками?

Якщо душа покидає, раптом знайшла себе

Осиротіла від усього, що її дивувало

Я помирала

З жалем

Якщо моя втекла душа повинна забути, спокійно

Діти мого тіла і моїх пісень

Свята, що відзначаються в певних будинках

Нотр-Дам ззаду, лежить біля Сени

Якщо йому доведеться роздягнути любов з болем

І нічого не відчувати, навіть жалю

Бути не тим, на кого сподівалися

Але тільки чернетка іншого так далеко

Коли душа моя, відходячи, назавжди знатиме

Давайте без багажу підемо на цю зустріч

Повір мені

Вона повернеться!