S'il fallait faire la guerre - Anne Sylvestre

S’il fallait faire la guerre

Mon beau

Bien sûr, tu irais la faire

Bravo !

Et malgré que tu détestes

Les fusils et tout le reste

Ton dernier regard

Je ne l’aurais pas sur le quai d' la gare

Ton dernier regard

Tu me le donnerais trop tard

Quand vous vous trouvez entre hommes

Mon grand

Ça se passe toujours comme

Dans l' temps

Comme sur les bancs de classe

Quand les filles vous embarrassent

C'était le bon temps

On courait la lande, on courait les champs

Nous, pendant ce temps

On restait près de nos mamans

Car la vie est ainsi faite

Mon doux

Vous partez et ce qui reste

C’est nous

Nous qui nous cassons la tête

À vous attendre, c’est bête

Mais il ne faut pas

Que ça nous chagrine et cætera

La soupe cuira

Pour nos prochains petits soldats

À la guerre comme à la chasse

C’est vrai

Ce n’est jamais notre place

Je sais

Nous faisons des maladresses

Et avec notre tendresse

Nous dérangeons tout

Dieu merci, vous ne le faites pas, vous !

Nous dérangeons tout

Nous mettons notre cœur partout

Mais on est mieux à se battre

Je crois

Qu'à rester auprès de l'âtre

Si froid

Et si c'était à refaire

Comme le disait mon père

Moi, je vous le dis

Tous en moins d’une heure, seraient repartis

Nos frères, nos maris

Et nos amours et nos petits

Laisse-moi penser encore

Mon beau

Que tout ça, c’est du folklore

Mélo

De l’histoire inévitable

Que l’on se raconte à table

Et que mon regard

Ne te suivra pas sur le quai d’une gare

Et que nos regards

Ne se croiseront pas trop tard

Якби довелося йти на війну

Моя прекрасна

Звичайно б

ура !

І хоч ти ненавидиш

Зброя і все

твій останній погляд

Я б не став на платформі вокзалу

твій останній погляд

Ти б дав мені його надто пізно

Коли ти опинишся серед чоловіків

Мій великий

Завжди йде так

Вчасно

Як на шкільних лавах

Коли дівчата бентежать тебе

Це був гарний час

Бігали трясовиною, бігли полями

Ми тим часом

Ми були поруч з нашими мамами

Бо життя таке

Мій милий

Ти йдеш і те, що залишається

Це ми

Ми, які ламають собі голови

Чекати тебе безглуздо

Але ви не повинні

Що це нас засмучує і так далі

Суп звариться

Для наших наступних маленьких солдатиків

На війні як на полюванні

Це правда

Це ніколи не наше місце

я кажу

Ми робимо помилки

І з нашою ніжністю

Ми все заважаємо

Слава Богу, що ні!

Ми все заважаємо

Ми вкладаємо своє серце всюди

Але ми краще вміємо битися

я вірю

Чим залишатися біля вогнища

Так холодно

І якби нам довелося зробити це знову

Як казав мій батько

Я кажу тобі

Менш ніж за годину все зникне

Наші брати, наші чоловіки

І наші кохані, і наші малечі

дай мені подумати ще раз

Моя прекрасна

Що це все фольклор

Мело

Неминучої історії

Поговоримо за столом

І мій погляд

Не піде за вами на платформу вокзалу

І наші очі

Не зустрінеться занадто пізно