Mon grand-père louis - Anne Sylvestre

Comme mon grand-père Louis

Saluant d’un chapeau digne

Des arpents de pieds de vigne

Reconnaissant, ébloui

Comme mon grand-père qui

Devant un cru de Bourgogne

Se découvrait sans vergogne

Avec le sérieux requis

Je voudrais modestement

Esquisser, quoi qu’on en pense

La petite révérence

Que m’apprirent mes parents

Car bien que je ne sois vieille

Que de trente et pas beaucoup

Quand j’y pense, je m’effraye

Qu’on ne sache plus, merveille

Boire un coup

Comme mon grand-père Louis

Composant avec science

De subtiles alliances

Entre pommard et rôti

Comme mon grand-père qui

Ne recevait à sa table

Que de vrais buveurs, capables

Que des gosiers aguerris

Je voudrais pieusement

Rappeler qu’en mon enfance

Quand on y faisait bombance

Je me tenais vaillamment

Car bien que je ne sois vieille

Que de trente et pas beaucoup

Quand j’y pense, je m’effraye

Qu’on ne sache plus, merveille

Boire un coup

Comme mon grand-père Louis

Faisant creuser dans la pierre

Bien avant sa maison mère

Une cave et ses replis

Comme mon grand-père qui

À nous, sa progéniture

Apprit la grande aventure

Des raisins de son pays

Je voudrais à tout venant

Me vanter d’avoir en cave

Deux ou trois bouteilles graves

De Richebourg triomphant

Car bien que je ne sois vieille

Que de trente et pas beaucoup

Quand j’y pense, je m’effraye

Qu’on ne sache plus, merveille

Boire un coup

Comme mon grand-père Louis

Comme Albert à qui j' ressemble

Et qui reposent ensemble

Sur la colline fleurie

Où il fit coucher aussi

Pour les côtoyer sous terre

Madeline et Philibert

Et la très douce Marie

Je voudrais finalement

M’y coucher un jour, pareille

À une quelconque bouteille

Mais pourtant en attendant

Sans rien avoir d’un ivrogne

Je voudrais qu’on sache enfin

Qu’on peut être de Bourgogne

Qu’on peut aimer sans vergogne

Le bon vin

Car bien que je ne sois vieille

Que de trente et pas beaucoup

Quand j’y pense, je m’effraye

Qu’on ne sache plus, merveille

Boire un coup

Як мій дідусь Луї

Салютування з гідним капелюхом

Гектари винограду

Вдячний, засліплений

Як мій дід, який

Перед бургундським крю

Розкритий безсоромно

З належною серйозністю

Я б скромно

Ескіз, незважаючи ні на що

Маленький бантик

Чого навчили мене батьки

Бо хоч я й старий

Тільки тридцять і не багато

Коли я думаю про це, мені стає страшно

Хай ніхто не знає, дивуйся

Випити

Як мій дідусь Луї

Компонент з наукою

Тонкі альянси

Між поммардом і печенею

Як мій дід, який

Не приймав за своїм столом

Тільки справжні п'яниці, здатні

Тільки приправлені горла

Я б віддано

Згадай те в дитинстві

Коли ми там бенкетували

Я мужньо стояв

Бо хоч я й старий

Тільки тридцять і не багато

Коли я думаю про це, мені стає страшно

Хай ніхто не знає, дивуйся

Випити

Як мій дідусь Луї

Копання в камені

Задовго до своєї материнської компанії

Підвал і його ніші

Як мій дід, який

Нам, його нащадкам

Дізнався великої пригоди

Виноград зі своєї країни

Бажаю всім бажаючим

Хвалиться, що є в моєму погребі

Дві-три серйозні пляшки

Тріумфальний де Рішбур

Бо хоч я й старий

Тільки тридцять і не багато

Коли я думаю про це, мені стає страшно

Хай ніхто не знає, дивуйся

Випити

Як мій дідусь Луї

Як Альберт, на якого я схожий

І які лежать разом

На заквітчаному пагорбі

де він теж спав

Тертися ними під землею

Мадлен і Філібер

І дуже мила Мері

Зрештою хотів би

Лягти спати там один день, те саме

До будь-якої пляшки

Але все одно чекає

Не маючи нічого п'яного

Хотілося б, щоб ми нарешті знали

Що ми можемо бути з Бургундії

Що ми можемо любити без сорому

Гарне вино

Бо хоч я й старий

Тільки тридцять і не багато

Коли я думаю про це, мені стає страшно

Хай ніхто не знає, дивуйся

Випити