Les Cathedrales - Anne Sylvestre

Ô bâtisseur de cathédrales

D’il y a tellement d’années

Tu créais avec des étoiles

Des vitraux hallucinés

Flammes vives

Tes ogives

S’envolaient au ciel léger

Et j'écoute

Sous tes voûtes

L'écho de pas inchangés

Mais toujours à tes côtés

Un gars à la tête un peu folle

N’arrêtait pas de chanter

En jouant sur sa mandole

Sans le chant des troubadours

N’aurions point de cathédrales

Dans leurs cryptes, sur leurs dalles

On l’entend sonner toujours

Combien de fous, combien de sages

Ont donné leur sang, leur cœur

Pour élever devers les nuages

Une maison de splendeur

Dans la pierre

Leurs prières

Comme autant de mains levées

Ont fait chapelle

Plus belle

Que l’on ait jamais rêvée

Le jongleur à deux genoux

A bercé de sa complainte

Les gisants à l’air très doux

Une épée dans leurs mains jointes

Sans le chant des troubadours

N’aurions point de cathédrales

Dans leurs cryptes, sur leurs dalles

On l’entend sonner toujours

Toi qui jonglais avec les étoiles

Ô bâtisseur de beauté

Ô bâtisseur de cathédrales

Oh puissions-nous t’imiter !

Mille roses

Sont écloses

Au cœur des plus beaux vitraux

Mille encore

Vont éclore

Si nous ne tardons pas trop

Et si nous avions perdu

Nos jongleurs et nos poètes

D’autres nous seraient rendus

Rien qu’en élevant la tête

Sans le chant des troubadours

N’aurions point de cathédrales

Dans leurs cryptes, sur leurs dalles

On l’entend sonner toujours

О будівничий соборів

З стільки років тому

Ви творили разом із зірками

Галюциновані вітражі

яскраве полум'я

ваші боєголовки

Летіли до світлого неба

І я слухаю

Під твоїми склепіннями

Луна незмінних кроків

Але завжди поруч

Якийсь божевільний хлопець

Продовжував співати

Грає на своїй мандолі

Без пісні трубадурів

Не було б соборів

У своїх склепах, на своїх плитах

Ми завжди чуємо, як він дзвонить

Скільки дурнів, стільки мудрих

Віддали свою кров, своє серце

Піднятися над хмарами

Будинок пишноти

В камені

їхні молитви

Як стільки піднятих рук

зробили каплицю

Більш гарним

Що ми колись мріяли

Двоколінний жонглер

Розгойдував його лемент

Лежачі виглядають дуже м'якими

Меч у з’єднаних руках

Без пісні трубадурів

Не було б соборів

У своїх склепах, на своїх плитах

Ми завжди чуємо, як він дзвонить

Ти, що жонглював із зірками

О будівниче краси

О будівничий соборів

О, можемо ми вас наслідувати!

тисяча троянд

вилуплюються

В основі найкрасивіші вітражі

ще тисячу

вилупиться

Якщо ми не будемо довго зволікати

Що якби ми програли

Наші жонглери і наші поети

Інших би нам повернули

Просто підняти голову

Без пісні трубадурів

Не було б соборів

У своїх склепах, на своїх плитах

Ми завжди чуємо, як він дзвонить