Les années qui cognent - Anne Sylvestre

Il y a des années qui cognent

Et qui dégagent le chemin

Où on en reçoit plein la trogne

Où on se sent plus orphelin

Il y a des années si grises

Qu’on ne sait plus où se cacher

Les copains ont fait la valise

Sans qu’on ait pu les empêcher

Quand de parler on sera ivres

Quand on aura même pleuré

On n' pensera plus à les suivre

Mais on n' sera pas consolés

Faudra continuer à vivre

Il y a des années voraces

Qui nous dévorent dans la main

Fonfon, Jeannot, Luce et j’en passe

Et je ne parle que des miens

Pour mieux conjurer la colère

On se rapproche, on se tient chaud

On sent qu’un danger se resserre

On en plaisante, on chante faux

Quand de parler on sera ivres

Quand on aura même pleuré

On n' pensera plus à les suivre

Mais on n' sera pas consolés

Faudra continuer à vivre

Il y a des années mauvaises

Et qui ne tournent pas très rond

Qui nous font dire des fadaises

Qui nous font pleurer pour de bon

Mais nous donnent envie de nous battre

Et de tenir et de flamber

De gravir enfin quatre à quatre

L’escalier qui reste à grimper

Quand de parler on sera ivres

Quand on aura même pleuré

On n' pensera plus à les suivre

Mais on n' sera pas consolés

Faudra continuer à vivre

Faudra continuer à vivre

Стукають роки

І хто розчищає шлях

Де ми наповнюємося головою

Де ми відчуваємо себе більш сиротами

Були роки такі сірі

Що ми вже не знаємо, де сховатися

Друзі зібрали речі

Не маючи можливості їм запобігти

Коли говорити будемо п'яні

Коли ми навіть плакали

Ми більше не думатимемо слідувати за ними

Але ми не втішимося

Треба продовжувати жити

Бувають ненажерливі роки

Хто пожирає нас в руці

Фонфон, Жанно, Люс і так далі

А я говорю лише про своє

Щоб краще відганяти гнів

Підходимо ближче, гріємося

Ми відчуваємо, що насувається небезпека

Жартуємо з цього приводу, співаємо безладно

Коли говорити будемо п'яні

Коли ми навіть плакали

Ми більше не думатимемо слідувати за ними

Але ми не втішимося

Треба продовжувати жити

Бувають погані роки

І це не дуже обертається

Хто змушує нас говорити дурниці

Це змушує нас плакати назавжди

Але змусити нас хотіти битися

І тримай, і палай

Щоб нарешті піднятися чотири по чотири

Сходи, якими залишилося піднятися

Коли говорити будемо п'яні

Коли ми навіть плакали

Ми більше не думатимемо слідувати за ними

Але ми не втішимося

Треба продовжувати жити

Треба продовжувати жити