Le pont du nord - Anne Sylvestre

Nos frères disparus sont comme nos amours

Tant que l’on n’a pas vu leur nom sur une pierre

On ne prend pas le deuil, on survit, on espère

Et malgré l'évidence on les attend toujours

On a beau le savoir, que tout est terminé

Qu’on ne remontera jamais le cours du fleuve

On soutiendra pourtant, malgré toutes les preuves

Que sur le pont du Nord un bal y est donné

Que sur le pont du Nord un bal y est donné

On met sa robe blanche et sa ceinture dorée

On ouvre les rideaux de toutes les fenêtres

On les a vus, pourtant, une nuit disparaître

En nous faisant des signes au bas de l’escalier

Et nos belles amours, toujours inespérées

On croit qu’elles prendront une place si tendre

On se laisse leurrer, mais comment s’en défendre

Elles arrivent toujours dans un bateau doré

Elles arrivent toujours dans un bateau doré

Quand sur le pont du Nord on a posé le pied

Dès la première danse, on a le cœur qui flanche

Les souvenirs sont là, qui roulent en avalanche

À peine qu’on nous lâche, on se croit oubliée

Et nos belles amours qu’on a tant désirées

Qu’on a tant confondues avec nos propres ombres

On les cherche en pleurant au milieu des décombres

À la troisième danse le pont s’est effondré

À la troisième danse le pont s’est effondré

Quand les cloches du Nord se mettent à sonner

On s’en va consulter les cartes, les pendules

On se retrouve alors de plus en plus crédule

Et l’on se sent de plus en plus abandonnée

On se dit que, peut-être, ils ont juste oublié

Et l’on regarde aux yeux tous les hommes qui passent

Et nos belles amours, un instant, les remplacent

Et partent en dénouant la ceinture dorée

Et partent en dénouant la ceinture dorée

Nos frères disparus sont comme nos amours

Tant que l’on n’a pas vu leur nom sur une pierre

On ne prend pas le deuil, on survit, on espère

Et malgré l'évidence, on les attend toujours

Et malgré l'évidence, on les attend toujours

Наші зниклі брати схожі на наших коханих

Поки ми не побачимо їхнє ім’я на камені

Ми не сумуємо, ми виживаємо, ми сподіваємося

І незважаючи на докази, ми все ще чекаємо на них

Скільки б ми не знали, що все закінчилося

Що ми ніколи не підемо вгору за течією річки

Проте це буде сперечатися, незважаючи на всі докази

Що на Північному мосту м'яч там дають

Що на Північному мосту м'яч там дають

Ми одягли її білу сукню і її золотий пояс

Відкриваємо штори на всіх вікнах

Однак ми побачили, як вони зникли однієї ночі

Махає нам внизу сходів

І наші прекрасні кохання, завжди несподівані

Віримо, що вони займуть таке ніжне місце

Нас дурять, але як захиститися

Вони завжди прибувають у золотому човні

Вони завжди прибувають у золотому човні

Коли на Північний міст ми ступили

З першого танцю у нас серце не виходить

Спогади там, скочуються лавиною

Як тільки нас відпускають, ми відчуваємо себе забутими

І наші прекрасні кохання, яких ми так прагнули

Що ми так сплутали з власними тінями

Ми шукаємо їх плачучими серед уламків

На третьому танці міст упав

На третьому танці міст упав

Коли дзвони Півночі починають дзвонити

Ми звернемося до карт, годинників

Тоді ми стаємо все більш довірливими

І почуваєшся все більше покинутим

Ми думаємо, що, можливо, вони просто забули

І ми дивимося в очі всім чоловікам, які проходять повз

І наші прекрасні любові, на мить, приходять їм на зміну

І покинь розв'язати золотий пояс

І покинь розв'язати золотий пояс

Наші зниклі брати схожі на наших коханих

Поки ми не побачимо їхнє ім’я на камені

Ми не сумуємо, ми виживаємо, ми сподіваємося

І попри докази, ми все ще чекаємо на них

І попри докази, ми все ще чекаємо на них