La réponse de l'âne au lion - Anne Sylvestre

Qui parle de mourir et pourquoi cette crainte

Qui vous fait croire, enfin, que je vous frapperai?

En passant par le bois j’entendis votre plainte

Et mon cœur s’en émut car, à vous dire vrai

Je venais simplement, vous sachant bien malade

Proposer mes services à vos derniers instants

Éloigner, si je puis, les ultimes brimades

En les prenant sur moi, comme je fis souvent

Sire, souffrez aussi que je me réjouisse

De vous trouver, ce jour, tellement affaibli

Que je vous puisse enfin, sans craindre vos sévices

Ouvrir un peu mon cœur et parler en ami

Vous m’avez quelquefois malmené, je l’avoue

Mais ne l’avais-je point cherché?

tant il est vrai

Que trop d’humilité, à la longue, nous voue

Au rôle de victime et je ne m’en plaindrai

Je sais qu’on fait de moi un être ridicule

Je n’ai rien d’un guerrier, n'étant pas belliqueux

Mais mon courage à moi, c’est que je ne recule

Jamais;

je suis têtu de l’oreille à la queue

Certes, on n’apprécie pas ma voix dans les chorales

On peut ne pas aimer mon pelage grison

Chatouiller du bâton mon épine dorsale

Contester ma douceur autant que ma raison

Je ne suis pas venu faire un panégyrique

Mes pauvres qualités n’en demandent pas tant

À vos yeux, je le pense, il est assez inique

Que vous dussiez mourir et que je sois vivant

Le fabuliste a pu, je n’en ai point de honte

Vous donner le beau rôle à mes tristes dépens

Je dois dire pourtant, car j’en ai fait le compte

Que mon nom sous sa plume est venu plus souvent

Хто говорить про смерть і чому цей страх

Хто змушує вас нарешті повірити, що я вас вдарю?

Проходячи через ліс, я почув вашу скаргу

І моє серце зворушене, тому що, чесно кажучи

Я саме прийшов, знаючи, що ти дуже хворий

Пропоную свої послуги в останні хвилини

Тримайся подалі, якщо я можу, від остаточного знущання

Беру їх на себе, як я часто робив

Сере, терпіть також, що я радію

Знайти тебе, в цей день, такого слабкого

Що я можу нарешті, не боячись ваших образ

Трохи відкрийте моє серце і говоріть як друг

Я визнаю, що ти інколи ображав мене

Але хіба я не шукав його?

такий справжній

Що занадто багато смирення, зрештою, прирікає нас

На роль жертви і скаржитися не буду

Я знаю, що мене роблять смішним

Я не маю нічого схожого на воїна, не будучи войовничим

Але моя мужність полягає в тому, що я не відступаю

ніколи;

Я впертий від вуха до хвоста

Звісно, ​​мій голос не цінують у хорах

Можливо, тобі не сподобається моє пальто з цятками

Паличка лоскоче мій хребет

Киньте виклик моїй солодкості так само, як і моєму розуму

Я прийшов не хвалити

Мої погані якості не вимагають так багато

У ваших очах, я думаю, він досить несправедливий

Щоб ти померла, а я був живий

Байкар міг, не соромно

Даю тобі прекрасну роль за мій сумний рахунок

Але я повинен сказати, тому що я це порахував

Щоб ім'я моє під його пером частіше приходило