La louve et l'afghane - Anne Sylvestre

Une louve efflanquée, cloutée, plutôt zonarde

Et par certains côtés rappelant la renarde

Une louve cherchant l’aventure en un bar

Vit une chienne afghane entrée là, par hasard

La belle était soyeuse et parfumée Chanel

Vêtue de soie légère et de vison pastel

Cette aisance dorée que fortune vous donne

Était comme étalée sur toute sa personne

Ah !

Dites-moi, la belle afghane

D’où vous est tombée cette manne

Il semble que vous ayez tout?

Elle répond «Que prenez-vous ?»

Et l’afghane commande et l’autre l’accompagne

Et vidant force coupes du meilleur champagne

On se raconte un peu, on compare son sort

Mais comment pouvez-vous, dit celle cousue d’or

Pouvez-vous supporter cette vie de bohème

Où le premier venu est celui qui vous aime

Celui qui payera peut-être le loyer

Et la maigre entrecôte et le collant filé?

Mais dites-moi, ma belle afghane

À moi qui suis vraiment profane

Comment faire pour obtenir

Ce qu'à mes yeux faites reluire?

Presque rien: cuisiner, faire un peu de ménage

Élever des enfants, s’assurer qu’ils sont sages

Être aimable toujours, amoureuse parfois

Mais jalouse jamais, en échange de quoi

On a tout ce qu’il faut pour être longtemps belle

Massages, thalasso et dessous de dentelles

Caresses le dimanche et pas les autres jours

Et puis si l’on insiste, quelques mots d’amour

C’est merveilleux, ma belle afghane

Je suivrai votre caravane !

Mais quel est ce regard inquiet

Sur la montre à votre poignet?

Eh bien, je regardais — quoi donc?

— s'il était l’heure

D’y aller — quoi déjà?

— eh bien oui, je demeure

Assez loin et s’il était rentré?

— rentré, qui?

— Peu importe — ah non, je veux savoir — mon mari

— L'anneau que vous portez à ce point vous enchaîne?

— Pas vraiment, pas toujours, voyez je me promène

— Oh !

Oui promenez-vous, j’ai compris la leçon

Pour moi je me sens libre, avec mon vieux blouson

Rentrez chez vous, la belle afghane

Moi, je préfère ma cabane

Et sans rester dans le décor

Louve s’enfuit et court encore

Louve s’enfuit et court encore

Довгорослий, шипований, досить зонарний вовк

І чимось нагадує лисицю

Вовк, який шукає пригод у барі

Випадково побачила, як туди зайшла афганська собачка

Краса була шовковисто гладкою та пахла Шанель

Одягнена в світлий шовк і пастельну норку

Ця золота легкість, яку дарує вам доля

Був як розмазаний по ній

Ах!

Скажи, афганська красуня

Звідки взялась ця манна?

Здається, у вас є все?

Вона відповідає: "Що ти береш?"

І афганець командує, і другий її проводжає

І випив багато келихів найкращого шампанського

Ми трохи розповідаємо один одному, порівнюємо свою долю

Та як ти зможеш, сказав той, що золотом шитий

Чи витримаєте це богемне життя

Де перший приходить той, хто тебе любить

Той, хто може платити оренду

А нежирний стейк з ребер і пряжена липка?

Але скажи мені, мій прекрасний афганець

Для мене, який є справді профанним

Як отримати

Що моїм очам сяяти?

Майже нічого: готувати, прибирати

Виховувати дітей, стежити за тим, щоб вони були хорошими

Будь добрим завжди, люби іноді

Але ніколи не ревнує, в обмін на що

У нас є все необхідне для того, щоб бути красивою протягом тривалого часу

Масажі, талассо та мереживна білизна

Обійми по неділях, а не в інші дні

А потім, якщо ми наполягаємо, кілька слів кохання

Чудово, мій прекрасний афганець

Я піду за вашим караваном!

Але що це за стурбований погляд

На годинник на зап'ясті?

Ну я дивився — і що?

— якби був час

Іти — що тепер?

— ну так, я залишаюся

Досить далеко, і якби він повернувся?

— назад, хто?

— Нічого — о ні, я хочу знати — мій чоловік

«Перстень, який ти так часто носиш, зв’язує тебе?»

«Не зовсім, не завжди, бачите, я гуляю

- Ой!

Так, прогуляйся, я вивчив урок

Для мене я почуваюся вільною, зі своїм старим піджаком

Іди додому, красуня-афганець

Я, я віддаю перевагу своїй хатині

І не залишаючись на задньому плані

Вовк тікає і знову тікає

Вовк тікає і знову тікає