Habillez moi - Anne Sylvestre

Habillez-moi de tous vos mots d’amour

Ceux qui sont perdus, ceux dont on a honte

Dont on a laissé s’effacer le compte

Réchauffez-moi, j’ai perdu mes velours

J’ai perdu ma soie, j’ai perdu mes ailes

Et la poudre d’or qui brillait dessus

Je l’ai dispersée avec tant de zèle

Qu’elle s’est fanée, je ne l’ai pas su

Habillez-moi de tous vos pauvres mots

Les mots des enfants qui sont si fragiles

Qu’on les garde en soi comme un évangile

Qu’on ne les redit que pianissimo

J’ai perdu mon chant, j’ai perdu mes trilles

Les notes du bas, les notes du haut

Celles qui poussaient parmi les jonquilles

Celles qui planaient avec les oiseaux

Habillez-moi de vos mots les plus fous

De vos mots légers, ceux qui s'éparpillent

Qui vont se nicher dans les yeux qui brillent

Et qui font plaisir avec rien du tout

J’ai perdu beaucoup, j’ai perdu le rêve

Et le rire aussi qui m’allait si bien

Des branches cassées, s'écoule la sève

Et si l’arbre penche, qui le retient?

Habillez-moi de vos mots fatigués

Les mots du passé, ceux du crépuscule

Qu’en les redisant, le cœur vous bouscule

J’ai tant de tendresse à vous divulguer

J’ai perdu mon pas, j’ai perdu ma danse

L’envie de courir et le pied léger

Ce qu’il me restait de l’esprit d’enfance

A tourné le dos, s’est découragé

Habillez-moi de mots qui sont à vous

Des mots inventés, des mots éphémères

Qui n’ont pas traîné le long des grammaires

Qui parlent encore la langue des fous

Quand j’aurai perdu tout, jusqu'à ma plume

Et le goût de l’eau, la saveur du jour

Ne me cherchez pas et sans amertume

Je dormirai dans tous vos mots d’amour

Oui, bien au chaud dans tous vos mots d’amour

Одягни мене всіма словами любові

Тих, хто загубився, тих, кому соромно

Чий рахунок дозволили згаснути

Зігрій мене, я втратив оксамит

Загубив шовк, втратив крила

І золотий пил, що сяяв на ньому

Я його з таким завзяттям розкидала

Що вона зів'яла, я не знав

Одягни мене всіма своїми бідними словами

Слова таких тендітних дітей

Зберігайте їх у собі, як Євангеліє

Нехай їх повторюють лише піанісимо

Я втратив свою пісню, я втратив свої трелі

Нижні ноти, верхні ноти

Ті, що росли серед нарцисів

Ті, що ширяли разом з птахами

Одягни мене своїми божевільними словами

Твоїх світлих слів, тих, що розсипаються

Хто гніздиться в очах, що сяють

І які взагалі нічим не радують

Я втратив багато, я втратив мрію

І сміх теж мені так пасував

Із зламаних гілок тече сік

А якщо дерево хилиться, то хто його тримає?

Одягни мене в свої втомлені слова

Слова минулого, ті сутінки

Що, повторюючи їх, серце штовхає

Я маю стільки ніжності відкрити тобі

Я втратив крок, втратив танець

Потяг до бігу і легка стопа

Те, що залишилося від мого дитинства

Відвернувся, занепав духом

Одягни мене в слова твої

Вигадані слова, ефемерні слова

Хто тільки не тягав за собою граматики

Які ще говорять мовою дурнів

Коли я втратив усе, навіть своє перо

І смак води, смак дня

Не шукай мене і без гіркоти

Я буду спати в усіх твоїх словах кохання

Так, тепло в усіх ваших словах любові