Flou - Anne Sylvestre

Quand elle lui disait: «Je t’aime»

Il prenait un air surpris

C'était l'évidence même

À quoi bon l’eût-elle dit?

Quand elle insistait: «Regarde

Suis-je vraiment à ton goût ?»

À son expression hagarde

On l’aurait pris pour un fou

Et quand elle le secouait

Il lâchait d’un air distrait:

«Floue, je te vois floue

Je vois comme un brouillard partout

Autour de tes yeux, de tes joues

Et ton corps qui est en dessous

Je ne le vois plus du tout

Flou, je te vois flou

Tu peux bien te pendre à mon cou

Tu peux m’arracher des mots doux

Tu peux grimper sur mes genoux

Je te vois flou"

Elle lui disait: «Ça m’inquiète

Tu me voyais bien pourtant

Il te faudrait des lunettes

Tu pourrais de temps en temps

Me dire que je suis belle"

Mais ses yeux étaient restés

Tout au fond de ses jumelles

Où il était enlisé

Car en face il regardait

Une autre qui s’en doutait

«Floue, tu me vois floue

Et moi qui t’aime et qui l’avoue

Je ris, je pleure, tu t’en fous

Mais de la fille qui se joue

Tu connais tout, tout, tout

Floue, tu me vois floue

Je peux me tatouer partout

Je peux me teindre en acajou

Je peux te faire un charme fou

Tu me vois floue"

Un jour, pour que ça lui passe

Elle partit s’installer

À la fenêtre d’en face

Où il la vit s’exposer

Mais sans plus la reconnaître

Alors il la découvrit

Cramponné à sa fenêtre

Il la guettait jour et nuit

Mais c’est elle qui pensa

En l’apercevant là-bas:

«Flou, je te vois flou

Et moi qui croyais bien que nous

Vivions un amour à genoux

Tu es un homme comme tous

Ceux que je vois partout

Flou, je te vois flou

Y a quelque chose là-dessous

Qui me chagrine un peu, beaucoup

Où est passé mon amour fou?

Je le vois flou"

Flou, on se voit flou

Mais pourquoi se rouer de coups?

Pourquoi hurler comme des loups

Si tu dis que ces jeux de fous

Ne changent rien pour nous?

Flou, on se verra flou

Et quand je ferai les yeux doux

Toi, tu ne seras pas jaloux

On pourra vivre tranquillou

Un amour flou, flou, flou

Flou

Et voilà tout

Коли вона сказала йому: "Я люблю тебе"

Він виглядав здивованим

Це було очевидно

Яка б користь вона це сказала?

Коли вона наполягала: «Дивіться

Чи справді я тобі до вподоби?»

На його виснажений вираз

Ми б прийняли його за божевільного

І коли вона його потрясла

Він сказав з розсіяним виглядом:

«Розмитий, я бачу, що ти розмитий

Я бачу всюди, як туман

Навколо очей, навколо щік

І твоє тіло під ним

Я його взагалі більше не бачу

Блур, я бачу, що ти розмитий

Можеш повісити мене на шию

Ти можеш вирвати з мене солодкі слова

Можеш залізти мені на коліна

Я бачу тебе розмитим"

Вона сказала йому: «Мене це хвилює

Ви могли мене бачити

Вам потрібні окуляри

Ви можете час від часу

Скажи мені, що я красива"

Але очі залишилися

Глибоко в бінокль

де він застряг

Бо в обличчя він дивився

Інший, хто підозрював

«Розмитий, ти бачиш мене розмитим

І я, хто тебе кохає і хто в цьому зізнається

Я сміюся, я плачу, тобі все одно

Але про дівчину, яка грає саму себе

Ви знаєте все, все, все

Розмитий, ти бачиш мене розмитим

Я можу зробити собі тату скрізь

Я можу пофарбувати себе в червоне дерево

Я можу тебе зачарувати

Ти бачиш мене розмитим"

Одного дня, щоб він пройшов

Вона пішла розраховуватися

У протилежному вікні

Де він бачив, як вона оголюється

Але вже не впізнаючи її

Так він знайшов її

Притиснувшись до свого вікна

Він стежив за нею вдень і вночі

Але думала саме вона

Побачивши це там:

«Розмитий, я бачу, що ти розмитий

І я, хто вірив, що ми

Ми жили коханням на колінах

Ти такий чоловік, як усі

Ті, які я бачу всюди

Блур, я бачу, що ти розмитий

Там щось є

Що мене трохи, дуже засмучує

Куди поділася моя божевільна любов?

Я бачу це розмитим"

Розмиття, ми бачимо один одного розмитими

Але навіщо себе бити?

чого вити вовками

Якщо ви кажете ці божевільні ігри

Нічого не змінити для нас?

Розмийте, ми побачимо один одного розмитими

І коли я закочую очі

Ти не позаздриш

Ми можемо жити спокійно

Розпливчасте, розпливчасте, розпливчасте кохання

Розмиті

І це все