D'amour tendre - Anne Sylvestre

Deux pigeons s’aimaient d’amour tendre

L’un veut partir, l’autre se plaint

Le premier ne veut rien entendre

Il part mais voici qu’en chemin

Il collectionne les problèmes

Se fait piéger, tremper, manger

Ou peu s’en faut.

Il se fait même

Assommer par un écolier

Lors pour le coup il abandonne

Rentre chez lui;

on le plaint fort

On le console, on le bichonne

Il jure de rester au port

Il jure de rester au port

Vraiment, Monsieur de La Fontaine

Y croyez-vous à ses remords?

Eut-il regretté ses fredaines

S’il n’eut pas côtoyé la mort?

À supposer qu’une amourette

L’eût enflammé, chemin faisant

Il n’eût pas vécu tant d’alertes

N’eût pas senti passer le temps

Et l’autre, là, qui se lamente

Au lieu de profiter du lit

Au lieu de suivre enfin la pente

De la paresse et de l’oubli

De la paresse et de l’oubli

Car enfin, revoyons l’histoire

«L'un d’eux s’ennuyant au logis»

Vous ne m’en ferez pas accroire

Il s’ennuyait, vous l’avez dit

Et plus loin, parlant de son frère

«Je le désennuierai» ah !

ah !

Nous tenons le mot de l’affaire

Il s’ennuyait aussi, voilà !

Voyez encore ces hypocrites

En pleurant se dirent adieu

Quoi d'étonnant à ce qu’ensuite

Son voyage fût malheureux?

Son voyage fût malheureux?

Heureux amants, si d’aventure

Vous sentez la tranquillité

Tomber comme une couverture

Sur vos rêves de volupté

Arrachez-vous, fuyez ensemble

Ou séparés.

Le monde est grand

Que l’impatience vous rassemble

Et que l’amour marche devant

Multipliez les retrouvailles

N’attendez pas pour voyager

Qu’indifférence vous tenaille

Que soit passé le temps d’aimer

Que soit passé le temps d’aimer

Двоє голубів любили один одного ніжною любов'ю

Один хоче піти, інший скаржиться

Перший не хоче нічого чути

Він йде, але ось він на шляху

Він збирає проблеми

Потрапляє в пастку, занурюється, з’їдається

Або близько до цього.

Таке навіть буває

Вибив школяр

Тож на один раз він здається

Повертається додому;

ми його голосно жаліємо

Ми його втішаємо, балуємо

Він клянеться залишитися в порту

Він клянеться залишитися в порту

Дійсно, мосьє де Лафонтен

Ви вірите його докорам сумління?

Якби він пошкодував про свої витівки

Якби він не був близький до смерті?

Припускаючи, що любовний зв'язок

Підпалив би, по дорозі

Він би не зазнав стільки сповіщень

Не відчув би час

А інший, там, хто журиться

Замість того, щоб насолоджуватися ліжком

Замість того, щоб остаточно піти по схилу

Про лінь і забуття

Про лінь і забуття

Тому що, нарешті, давайте переглянемо історію

«Один з них нудьгує вдома»

Ти не змусиш мене повірити

Ви сказали, що йому було нудно

І далі, якщо говорити про його брата

«Я буду його дратувати» ах!

ах!

Ми тримаємо слово у справі

Йому теж було нудно, от і все!

Подивіться знову на тих лицемірів

Плачучи прощалися

Тоді не дивно

Його подорож була невдалою?

Його подорож була невдалою?

Щасливі закохані, якщо випадково

Ти відчуваєш спокій

впасти як ковдра

Про свої мрії про задоволення

Відірвіться, втікайте разом

Або розділені.

Світ великий

Нехай нетерпіння вас зведе

І нехай любов крокує попереду

Багаторазові зустрічі

Не чекайте подорожі

Ця байдужість мучить вас

Що час любити минув

Що час любити минув