Coincidences - Anne Sylvestre

Le beau frère de la sœur du voisin

Gendarme

Est mort il y a quelques jours, est mort enfin

Sans larmes

Des larmes il n’avait plus de quoi

Il n’avait même plus de poids

Plus de souffle dans la poitrine

Il était dans son lit gisant

Il avait moins de quarante ans

Il travaillait dans une usine

De celles dont on ne dit rien

Où il n’y a jamais de pépins

Jamais de morts ni de malades

Ils n’y travaillent pas longtemps

Ils ne savent jamais pourtant

Où vont finir leurs camarades

Allons, mais qu’est-ce que tu penses?

Ce n' sont que des coïncidences

Ces choses-là n’arrivent pas

Pas chez nous en tout cas

La femme de ménage de l'école

De sciences

A passé la visite médicale

En confiance

On lui a dit «Il faut rester

À l’hôpital vous reposer»

L’a répondu «J'ai mon ouvrage

Balayer autour du machin

Ils appellent ça, je crois bien

Une pile dans une cage»

Ils ont analysé son sang

Ils l’ont gardée, ça fait longtemps

Y en a une autre qui balaye

À qui, bien sûr, on n’a rien dit

À l’hôpital il y a des lits

Elle ne vivra sûrement pas vieille

Allons, mais qu’est-ce que tu penses?

Ce n' sont que des coïncidences

Ces choses-là n’arrivent pas

Pas chez nous en tout cas

La sage-femme qui voit naître des enfants

Difformes

En voyant de plus en plus, avec le temps

S’informe

On lui dit que c’est le tabac

C’est la pilule ou le calva

Mais certainement pas l’usine

Où tous les pères vont pourtant

Gantés, bottés, casqués de blanc

Gagner leurs trois sous de débine

Il faut tout ça pour compenser

Ce que vous pouvez gaspiller

D’essence dans vos mobylettes

Et quand vous marcherez à pied

Vous pourrez toujours regarder

Passer les avions sur vos têtes

Allons, mais qu’est-ce que tu penses?

Ce n' sont que des coïncidences

Ces choses-là n’arrivent pas

Pas chez nous en tout cas

Et moi, moi qui vous parle avec mon micro é-

Lectrique

J’ai bonne mine à vous les dérouler, mes idées

Paniques

Je n’aime pas beaucoup le froid

Je ne me chauffe pas au bois

Et je ne boude pas l’essence

Mais j’ai au ventre une grand' peur

Qu’on se retrouve un jour sans fleurs

Sans enfants et sans espérance

Qu’on se retrouve un jour sans nous

Avec personne au bord du trou

Rien que des armes et puis personne

Oh, dites qu’on s’en passera

De toutes ces choses qu’on a

Qui ne valent pas qu’on abandonne

Je n’y peux rien, toujours j’y pense

Je n' crois pas aux coïncidences

Ces choses-là arrivent bien

Et je n’invente rien

Mais, surtout, gardez vos vélos

On ira voir au bord de l’eau

Si jamais la mer veut

Redevenir bleue

Кум сусідської сестри

Констебль

Помер кілька днів тому, помер нарешті

Без сліз

Від сліз у нього нічого не залишилося

Він навіть ваги більше не мав

Більше немає подиху в грудях

Він лежав у своєму ліжку

Йому було під сорок

Він працював на фабриці

Про тих, про кого нічого не говорять

Де ніколи не буває глюків

Ніколи не мертвий і не хворий

Вони там недовго працюють

Хоча вони ніколи не знають

Де подінуться їхні товариші

Давай, що ти думаєш?

Це просто збіги

Таких речей не буває

Все одно не з нами

Шкільна покоївка

Наука

Пройшов медогляд

В довіру

Йому сказали: «Ти маєш залишитися

У лікарні ти відпочиваєш»

Той відповів: «У мене є робота

Підмітайте навколо речі

Вони так називають, я вірю

Купа в клітці»

Вони перевірили його кров

Зберігали, давно це було

Є ще одне підмітання

Якому, звичайно, нічого не сказали

У лікарні є ліжка

Вона точно не доживе до старості

Давай, що ти думаєш?

Це просто збіги

Таких речей не буває

Все одно не з нами

Повитуха, яка бачить народження дітей

Деформований

Бачити все більше і більше з часом

Отримати інформацію

Вони кажуть йому, що це тютюн

Це таблетки або кальвадос

Але точно не фабрика

Куди діваються всі батюшки

У білих рукавичках, у чоботях, у шоломі

Заробити свої три копійки

Потрібно все це, щоб компенсувати це

Що можна змарнувати

Бензин у ваших мопедах

А коли йдеш пішки

Ви завжди можете подивитися

Пропустіть літаки над своїми головами

Давай, що ти думаєш?

Це просто збіги

Таких речей не буває

Все одно не з нами

А я, я розмовляю з тобою в мікрофон

Електричний

Я з нетерпінням чекаю можливості розгорнути їх для вас, мої ідеї

паніка

Я дуже не люблю холод

Я дровами не опалююсь

І я не дуюся

Але в мене великий страх у животі

Щоб ми зустрілися одного дня без квітів

Без дітей і без надії

Щоб ми одного дня зустрілися без нас

Без нікого на краю ями

Нічого, крім зброї, а потім нікого

Ой, скажи, ми обійдемося

З усього цього ми маємо

Хто не вартий того, щоб здаватися

Я не можу допомогти, я завжди думаю про це

Я не вірю у випадковості

Такі речі трапляються добре

І я не вигадую цього

Але, перш за все, бережіть свої велосипеди

Ми подивимося на край води

Якщо колись море захоче

Знову стати синім