Lied für die Armut anderer Leute - Angizia

Ein Lied ward geboren

Für den Menschen von Hohn

Den Bettler, den Schnorrer

Den hungernden Sohn!

Ihr Armen herbei in die Stätte der Nacht

Wir plagen den Krösus in ärmlicher Tracht

Gebt' Mut dem Gedanken

Dem Leumund einer heiteren Zeit!

Zeigt Schneid für das Zanken

Den Wunsch nach fidelem Geleit!

Die Bettler sind los…

…in der Stätte der Nacht!

Sie plagen den Krösus…

…in ärmlicher Tracht!

Herbei in mein Reich

Du torkelnder Mann

Verlass' deine «Leich»

Und schließe dich an!

Wir ziehen mit Anstand

Mit dir Hand in Hand

(mit dir Hand in Hand!)

Er gaukelt laut, er spielt famos

Könnt ihr in alle sehen?

Der Bettelmann ist los

«Trotzt dem Kriege!», motzt die Ziege, motzt die Reichen an

«Frönt der Komik!», tönt schon feurig, unser Bettelmann

Ein Armer ist voll Komik

Er tänzelt schon und schreit:

Die Bettler sind los…

…in der Stätte der Nacht!

Sie plagen den Krösus…

…in ärmlicher Tracht!

Tritt ein in mein Reich

Du kläglicher Mann

Verlass' deine «Leich»

Und schließe dich an!

Wir ziehen mit Anstand

Mit dir Hand in Hand

(mit dir Hand in Hand!)

Er gaukelt laut, er spielt famos

Könnt ihr in alle sehen?

Der Bettelmann ist los

«Trotzt dem Kriege!», motzt die Ziege, motzt die Reichen an

«Frönt der Komik!», tönt schon feurig, unser Bettelmann

Ein Armer ist voll Komik

Er feiert nun den armen Mann…

…den armen Mann!

ELIAS HOHLBERG war Pazifist und keineswegs darauf bedacht

Einer wehmütigen «Instanz» wie den Qualen des Krieges mit Gram

Und Kummer zu begegnen.

Hören Sie nun die musikalische Fassung

Einer satirischen Begegnung mit kriegerischen Elementen

JUDENKINDER ODER DIE KOMÖDIE VOM KRIEG

Wir liebten ein Land, das der Krieg nun verschlang

Mit Helden und gellender Totschlägermacht

Wir hassen die Willkür, die Bombe, den Zank

Wir Judenkinder lieben unser Land

Ach, schöner Heldentod

Oh, du wartest schon!

Ich winke kühn und tänzle bleich

Ich kecke Musikantenleich?!

Sie tummeln sich aus der tödlichen Bahn

Verhalten den Schmerz und stellen den Mann

Sie tänzelten müde den Leichen entlang

Und ächzten schläfrig (dann, dann):

«Ihr meuchelnden Helden im Totentanz

Ihr wütet mit tollen Gewehren

Die „Meute' seid ihr, sünd-feige Herren

Von schmählichem, kläglichem Stand.“

Wir spielen und leiern, wir gaukeln und frieren

Wir ziehen durch dieses Geröll…

Wir fiedeln und tönen, wir kurbeln und geigen

Wir lieben das russische Land.»

Wir tadeln die Strenge, den «eifrigen» Mann

Wir mahnen des Kriegers Gelübt'…

Wir stelzen mit Freude durch schneeweißes Land

Und kehren dann doch zurück

Starker Mann mit dem Schießgewehr

Klopfe laut an unsrem Tore!

Mit hellem Ton, fast fragend schon

Trägst du zur Komödie bei

Der «Judenbund» glich einer Trotznation

Einem Komikeid mit einem Launenlohn

Die Judenbuben froren Wunden schon

Mit Drang zum Ton und ihren unvergessnen Liedern

Der «Judenbund» glich einer Trotznation

Einem Komikeid mit einem Launenlohn

Die Judenbuben froren Wunden schon

Mit Drang zum Ton und ihren unvergessnen Liedern

Mit dem Ideal, eine Zirkusstadt für arme Leute zu errichten, hat der

Schnitzerbub Mehmet Seedorf — als buntes Geleit der fidelen Musikanten —

Eine zinnoberrote Marionette ins Leben gerufen.

Der rührige Holzklotz, den

Elias liebevoll «August» nennt, mutiert flugs zum wirren Tänzer und

Interpreten schiefer Töne und bleibt ständiger Begleiter der skurrilen

Hauptfigur Elias Hohlberg.

Hören Sie nun die musikalische Begegnung mit

Einer «zinnoberroten Marionette»

Народилася пісня

Для людини презирства

Жебрак, скругер

Син голодний!

Ви, бідні, прийдіть на місце ночі

Ми мучимо Креза в поганому одязі

Додайте сміливості думці

Репутація веселого часу!

Показує сміливість для сварки

Бажання веселого супроводу!

Жебраки вільні...

...на місці ночі!

Вони мучать Креза...

...в поганому костюмі!

Прийди в моє королівство

Ти приголомшливий чоловік

залишити свій «труп»

І приєднуйтесь!

Тягнемо з пристойністю

З тобою рука об руку

(тримаючись за руки!)

Він голосно балакається, грає чудово

Ви їх усіх бачите?

Жебрак розпущений

«Заперечувати війну!» — гарчить коза, гарчить на багатих

«Віддайся комедії!» — звучить уже полум’яно, наш жебрак

Бідняк сповнений комедії

Він уже танцює і кричить:

Жебраки вільні...

...на місці ночі!

Вони мучать Креза...

...в поганому костюмі!

Увійдіть у моє королівство

Ти жалюгідний чоловік

залишити свій «труп»

І приєднуйтесь!

Тягнемо з пристойністю

З тобою рука об руку

(тримаючись за руки!)

Він голосно балакається, грає чудово

Ви їх усіх бачите?

Жебрак розпущений

«Заперечувати війну!» — гарчить коза, гарчить на багатих

«Віддайся комедії!» — звучить уже полум’яно, наш жебрак

Бідняк сповнений комедії

Він зараз святкує бідолаху...

...бідолаха!

ЕЛІАС ГОЛЬБЕРГ був пацифістом і в жодному разі не думав про це

Тужливий «екземпляр», як муки війни з горем

І зустріти горе.

А тепер послухайте музичну версію

Сатирична зустріч з бойовими елементами

ІУДЕЙСЬКІ ДІТИ АБО КОМЕДІЯ ВОЙНИ

Ми любили країну, яку зараз охопила війна

З героями і кричущею силою вбивці

Ми ненавидимо свавілля, бомби, сварки

Ми, єврейські діти, любимо свою країну

О, гарна героїчна смерть

Ой, ти чекаєш!

Я сміливо махаю рукою і танцюю блідо

Я пищаю, як музикант?!

Вони зникають зі смертельного шляху

Знеси біль і зустрічайся з чоловіком

Вони втомлено танцювали вздовж трупів

І сонно застогнав (то, то):

«Ви вбиваєте героїв у Танці Смерті

Ви лютуєте з чудовими гарматами

Ви — «зграя», боягузливі джентльмени

З ганебного, жалюгідного стану».

Ми граємо і танцюємо, ми обманюємо і завмираємо

Ми проходимо через цей валун...

Ми стукаємо і дзвонимо, крутимо і стукаємо

Ми любимо російську землю».

Ми звинувачуємо суворість, «завзята» людина

Нагадуємо обітницю воїна...

Ми з радістю крокуємо по білосніжній землі

А потім повертайся

Сильна людина з стріляниною

Голосно стукайте у наші ворота!

Легким тоном, майже запитально

Чи берете ви участь у комедії?

«Юденбунд» нагадував зухвалу націю

Комедійна клятва з примхою

Єврейські хлопці вже заморожували свої рани

З тягою до звуку та їхніх незабутніх пісень

«Юденбунд» нагадував зухвалу націю

Комедійна клятва з примхою

Єврейські хлопці вже заморожували свої рани

З тягою до звуку та їхніх незабутніх пісень

З ідеалом побудови циркового містечка для бідних людей

Хлопчик-різьбяр Мехмет Зедорф — як колоритний супровід веселих музикантів —

Запустив червону ляльку.

Жвава брила дерева, ст

Еліаса ніжно називали «Август», швидко мутував у розгубленого танцюриста і

Інтерпретатор скошених тонів і залишається незмінним супутником химерності

Головний герой Еліас Хольберг.

А тепер послухайте музичну зустріч

«Карвова лялька»