Judenkinder oder Die Komödie vom Krieg - Angizia

Wir liebten ein Land, das der Krieg nun verschlang

mit Helden und gellender Totschlägermacht.

Wir hassen die Willkür, die Bombe, den Zank,

wir Judenkinder lieben unser Land.

ELIAS HOHLBERG

Ach, schöner Heldentod,

oh, du wartest schon!

Ich winke kühn und tänzle bleich,

ich kecke Musikantenleich?!

JOHANNES ZETTERBERG

Sie tummeln sich aus der tödlichen Bahn,

verhalten den Schmerz und stellen den Mann.

Sie tänzelten müde den Leichen entlang,

und ächzten schläfrig (dann, dann):

«Ihr meuchelnden Helden im Totentanz,

ihr wütet mit tollen Gewehren.

Die ‘Meute' seid ihr, sünd-feige Herren,

von schmählichem, kläglichem Stand.»

JUDENKINDER

Wir spielen und leiern, wir gaukeln und frieren,

wir ziehen durch dieses Geröll…

Wir fiedeln und tönen, wir kurbeln und geigen,

wir lieben das russische Land."

Wir tadeln die Strenge, den «eifrigen» Mann.

Wir mahnen des Kriegers Gelübt'…

Wir stelzen mit Freude durch schneeweißes Land

und kehren dann doch zurück.

Starker Mann mit dem Schießgewehr,

klopfe laut an unsrem Tore!

Mit hellem Ton, fast fragend schon,

trägst du zur Komödie bei.

JOHANNES ZETTERBERG

Der «Judenbund» glich einer Trotznation,

einem Komikeid mit einem Launenlohn.

Die Judenbuben froren Wunden schon,

mit Drang zum Ton und ihren unvergessnen Liedern.

Der «Judenbund» glich einer Trotznation,

einem Komikeid mit einem Launenlohn.

Die Judenbuben froren Wunden schon,

mit Drang zum Ton und ihren unvergessnen Liedern.

Ми любили країну, яку зараз охопила війна

з героями та кричущею силою вбивці.

Ми ненавидимо свавілля, бомбу, сварку,

ми, єврейські діти, любимо свою країну.

ЕЛІАС ГОЛЬБЕРГ

Ах, прекрасна героїчна смерть,

ой, ти чекаєш!

Я сміливо махаю і танцюю блідо,

Я пищаю, як музикант?!

ДЖОН ЗЕТТЕРБЕРГ

Вони тікають зі смертельної дороги,

стримай біль і постав обличчям до чоловіка.

Втомлено танцювали вони по трупах,

і сонно стогнав (то, то):

«Ви вбиваєте героїв у Танці смерті,

ти лютуєш із божевільною зброєю.

Ви зграя, боягузливі панове,

з ганебного, жалюгідного стану».

Єврейські ДІТИ

Ми граємо і ліруємо, ми обманюємо і заморожуємо,

ми проходимо через цей валун...

Ми стукаємо і дзвонимо, ми крутимо і крутимо,

ми любимо землю російську».

Ми звинувачуємо суворість, «завзята» людина.

Нагадуємо обітницю воїна...

Ми з радістю крокуємо по білосніжній землі

а потім повернутися.

сильний чоловік зі стріляниною,

стукайте голосно у наші ворота!

Чистим, майже запитальним тоном,

ти сприяєш комедії.

ДЖОН ЗЕТТЕРБЕРГ

«Юденбунд» нагадував зухвалу націю,

комічна клятва з примхливою зарплатою.

Єврейські хлопці вже заморожували свої рани,

з бажанням звучати та їх незабутні пісні.

«Юденбунд» нагадував зухвалу націю,

комічна клятва з примхливою зарплатою.

Єврейські хлопці вже заморожували свої рани,

з бажанням звучати та їх незабутні пісні.