Mosaico - AMBKOR

Conoces la textura del fracaso

Cuando su última palabra es un portazo

De nuevo mirando el vaso como a una persona

No tengo ganas de reír, deja tus putas bromas

Ya fuí bufón de alguna fiesta

Ya puse el corazón con otras

¿Por qué coño saldrá bien con esta?

Perdí la fe y también la cuenta

No soy un dios, si fuera un dios nadie tendría un cáncer a los 30

Y cerró la puerta y no la he vuelto a ver

Ojalá supiera que acertó al marchar

Repito mis errores una y otra vez

Con más de 25 y aún busco a mamá

No sé cómo lo hice, ni siquiera si lo hice

Sólo sé que me deshice de mis cicatrices

Me parto en dos tan a menudo, me llaman 'MOSAICO'

Un corazón asustadizo en medio de un asalto

Ya no comparto nada, ya no vivo para

Cero compromiso, cero cercanía por miedo a cagarla

Y es tan difícil y nadie avisó

Mamá no dijo que la gente es una mierda, pásame ese ron

Quiero morir borracho, y darlo todo

La abuela no se fue, yo la noto

Puede que esté roto, puede que por fin me haya rendido

Puede que los años sólo sirvan pa' restar amigos

Yo sigo en el bar dónde la encontré

Bebiendo lo mismo que pidió al entrar

La vida no me ha dado lo que yo busqué

Por eso me siento aquí a esperar sin más

Me acostumbré a perder, me acostumbré a fallar

No he vuelto a beber, he vuelto a olvidar

Puede que mañana esté justo donde quiero estar

Pero ya no quiero saber nada de este puto cuento ya

Puede que no cambie el mundo aunque te vayas

Coma profundo en un segundo, no puedo ser yo

Me tiembla la voz no tengo cojones

A explicarte lo que llevo en mi interior si no te callas

Nunca llego a estar completo, paralizado y quieto

Siempre éste vacío, siempre el hueco

La vida es el camino hacia la muerte

Y la muerte es el destino aunque intentes parecer fuerte

Y no me quedan armas, gente, ganas, nada que me aliente

Cansado de intentar desde pequeño parecer valiente

Y nada es suficiente, nada para mí

Quédate, mi fama es tuya si me enseñas a reír

«Tú no bebas más» me dijo y se fue

Tu vida es una mierda y no vas a cambiar

Puede que el mundo esté justo al revés

O puede que no quiera saber la verdad

Puede que se fuera porque ya ni sé

Ser feliz un día entero sin tomar

Este vacío no se curará con otros tres

Crecí bebiéndome las penas de esta soledad

¿Y que decir, si no está aquí?

¿Y qué pensar, si ella es feliz?

Soy un colga’o pero colga’o por tí

Esta noche beberé hasta que vuelva a reír

Ви знаєте структуру невдачі

Коли твоє останнє слово - слем

Знову дивлюсь на скло як на людину

Мені не хочеться сміятися, припини свої довбані жарти

Я вже був блазнем на якійсь вечірці

Я вже приклав своє серце до інших

Чому це вийде?

Я втратив віру, а також рахунок

Я не бог, якби я був богом, ніхто б не хворів на рак у 30 років

І вона зачинила двері, і я більше її не бачив

Хотів би я знати, що він мав рацію, вирушивши на марш

Я повторюю свої помилки знову і знову

Більше 25 і я все ще шукаю маму

Я не знаю, як я це зробив і навіть чи зробив це

Знаю лише те, що я позбулася шрамів

Я так часто розбиваю на дві частини, що мене називають «МОЗАЇКА»

Налякане серце посеред грабунку

Я більше нічим не ділюся, я більше не живу заради

Нуль зобов’язань, нуль близькості через страх облажатися

А це так важко і ніхто не попередив

Мама не казала, що люди погані, передайте мені цей ром

Я хочу померти п'яним і віддати себе на все

Бабуся не пішла, я її помічаю

Можливо, я зламаний, можливо, я нарешті здався

Можливо, роки служать лише тому, щоб відняти друзів

Я все ще в барі, де знайшов її

Пив те саме, що замовив, коли зайшов

Життя не дало мені того, чого я шукав

Ось чому я сиджу тут і чекаю

Я звик програвати, звик терпіти невдачі

Я знову не пив, я знову забув

Можливо, завтра я буду саме там, де хочу бути

Але я більше не хочу нічого знати про цю довбану історію

Світ може не змінитися, навіть якщо ти підеш

З'їж глибоко за секунду, не можу бути мною

Мій голос тремтить, у мене немає кохонів

Щоб пояснити тобі, що я ношу в собі, якщо ти не замовкнеш

Я ніколи не стану цілим, паралізованим і нерухомим

Завжди порожньо, завжди діра

Життя – дорога до смерті

А смерть - це доля, навіть якщо ти намагаєшся виглядати сильним

А в мене немає зброї, людей, бажання, нічого, що мене підбадьорює

Втомився з дитинства намагатися здаватися сміливим

І нічого мені не вистачає, нічого

Залишайся, моя слава твоя, якщо ти навчиш мене сміятися

«Ти більше не п'єш», - сказав він мені і пішов

Твоє життя - лайно, і ти не змінишся

Світ може бути просто перевернутий

Або ви не хочете знати правду

Можливо, він пішов, тому що я вже навіть не знаю

Бути щасливим цілий день без алкоголю

Цю порожнечу не загоять інші три

Я виріс, випиваючи смуток цієї самотності

А що говорити, якщо його немає?

А що думати, якщо вона щаслива?

Я поклав трубку, але я поклав трубку заради вас

Сьогодні я буду пити, поки знову не засміюся