Adiós - AMBKOR

Nunca me despedí

Te juro que ese día no encontraba las palabras para ti

Buscaba las exactas, pero no las encontraba

Era como subir la ladera por donde hay lava

Pero fui feliz contigo, tal vez fuiste un abrigo

Tal vez tu ombligo mi casa encantada

Tal vez no supe explicarte que me muero sin ti

Tal vez me tapé la boca y no me viste sonreír

Pero lo hacía, me vino grande la alegría

No siempre tiene uno lo que pretendía

Me acuerdo del metro, de la Gran Vía

De las luces navideñas decorando cada esquina

Mi abrigo de plumón, la línea de tus ojos

Mi ron, tu Puerto de Indias con frutos rojos

Antes te miraba de reojo como a un dios

Ahora lo que miro son tus fotos, adiós

Y tú ya sabes que yo voy a estar aquí

Después de conocerte dónde voy a ir

No conozco un sitio que me haga feliz

Que no vaya de tus piernas hasta tu nariz

Y tú ya sabes que yo voy a estar aquí

Después de conocerte dónde voy a ir

No conozco un sitio que me haga feliz

Que no vaya de tus piernas hasta tu nariz

Nunca me despedí

Te juro que lo hice en una carta que jamás te di

Yo quería recorrer cada rincón de tu cuerpo

Pero a un niño de pueblo le queda grande Madrid

¿Tú recuerdas cómo me abrazabas?

¿Recuerdas la voz que ponías cuando llamabas?

Parecías una niña ilusionada, y lo estabas

Y yo también, pero siempre callaba

Hoy me torturo con eso

No puedo volver atrás, pero escribirte alivia el peso

Olvidé ser divertido y más travieso

Estaba tan nervioso que fallé, te lo confieso

Pero eso quedó lejos, como tú y yo en el espejo

Sacándonos fotos sin complejos

Los primeros vencejos que aprendieron a volar de dos en dos

Hoy vuelan solitos, adiós

Adiós y gracias por cada segundo

Adiós mi mundo, adiós mi rumbo, mi locura

Hoy me tumbo donde te besaba a oscuras

Feliz de que me hicieras creer de nuevo a estas alturas

No me debes nada ni yo a ti tampoco

El amor no siempre gana y menos cuando es entre locos

Pero gracias por el tramo compartido

Prometo recordarte y estar siempre agradecido

Pero ahora déjame llorar

O es que vas a decirme qué debo hacer hasta el final

Déjame llorar al menos antes de saltar

Del abismo que produce imaginarme que no volverás

Déjame llorar, te he dicho

Es como si alguien muere, pero no hay ni cuerpo ni hay nicho

Porque está vivo y se ha ido porque ha querido

Pero tienes que echarlo de menos como a un fallecido

Y tú ya sabes que yo voy a estar aquí

Después de conocerte dónde voy a ir

No conozco un sitio que me haga feliz

Que no vaya de tus piernas hasta tu nariz

Y tú ya sabes que yo voy a estar aquí

Después de conocerte dónde voy a ir

No conozco un sitio que me haga feliz

Que no vaya de tus piernas hasta tu nariz

Y tú ya sabes que yo voy a estar aquí

Después de conocerte dónde voy a ir

No conozco un sitio que me haga feliz

Que no vaya de tus piernas hasta tu nariz

Y tú ya sabes que yo voy a estar aquí

Después de conocerte dónde voy a ir

No conozco un sitio que me haga feliz

Que no vaya de tus piernas hasta tu nariz

Adiós

Я ніколи не прощався

Клянуся, того дня я не міг знайти для тебе слів

Я шукав точні, але не міг знайти

Це було схоже на підйом на пагорб, де є лава

Але я був щасливий з тобою, може, ти був пальто

Можливо, твій пупок, мій будинок з привидами

Можливо, я не знав, як тобі пояснити, що я вмираю без тебе

Можливо, я закрив рота, і ти не помітив мою посмішку

Але я це зробив, я був дуже щасливий

Ви не завжди маєте те, що хотіли

Пам’ятаю метро, ​​Гран Віа

Різдвяні вогники прикрашають кожен куточок

Мій пуховик, лінія твоїх очей

Мій ром, ваш Пуерто де Індіас з червоними фруктами

Раніше я дивився на тебе краєм ока, як на бога

Зараз я дивлюся на ваші фотографії, до побачення

І ти вже знаєш, що я буду тут

Куди я піду після зустрічі з тобою

Я не знаю місця, яке робить мене щасливим

Щоб воно не переходило з ніг на ніс

І ти вже знаєш, що я буду тут

Куди я піду після зустрічі з тобою

Я не знаю місця, яке робить мене щасливим

Щоб воно не переходило з ніг на ніс

Я ніколи не прощався

Клянусь, я зробив це в листі, якого я тобі так і не дав

Я хотів пройти кожен куточок твого тіла

Але Мадрид завеликий для дитини з маленького містечка

Пам'ятаєш як ти мене обіймав?

Ви пам'ятаєте голос, яким дзвонили?

Ви виглядали схвильованою дівчиною, і такою була

І я теж, але я завжди мовчала

Сьогодні мучу себе цим

Я не можу повернутися, але лист тобі полегшує вагу

Я розучився бути веселим і пустотливим

Я так нервував, що зірвався, зізнаюся вам

Але це було далеко, як ми з тобою в дзеркалі

Фотографую без комплексів

Перші стрижі, які навчилися літати по два

Сьогодні вони летять самі, до побачення

До побачення і дякую за кожну секунду

Прощай, мій світе, прощай, мій курс, моє божевілля

Сьогодні я лежу там, де цілував тебе в темряві

Щасливий, що ти змусив мене знову повірити

Ти мені нічого не винен, і я тобі теж

Кохання не завжди перемагає і тим більше, коли воно між божевільними людьми

Але дякую за спільну розтяжку

Я обіцяю пам'ятати тебе і завжди бути вдячним

Але тепер дозвольте мені плакати

Або ти збираєшся сказати мені, що я маю робити до кінця

Дай мені хоч поплакати, перш ніж стрибнути

З прірви, яка породжує уяву, що ти не повернешся

Дозволь мені плакати, я тобі сказав

Ніби хтось помирає, але немає ні тіла, ні ніші

Тому що він живий і його нема, тому що він хотів

Але за ним треба сумувати, як за небіжчиком

І ти вже знаєш, що я буду тут

Куди я піду після зустрічі з тобою

Я не знаю місця, яке робить мене щасливим

Щоб воно не переходило з ніг на ніс

І ти вже знаєш, що я буду тут

Куди я піду після зустрічі з тобою

Я не знаю місця, яке робить мене щасливим

Щоб воно не переходило з ніг на ніс

І ти вже знаєш, що я буду тут

Куди я піду після зустрічі з тобою

Я не знаю місця, яке робить мене щасливим

Щоб воно не переходило з ніг на ніс

І ти вже знаєш, що я буду тут

Куди я піду після зустрічі з тобою

Я не знаю місця, яке робить мене щасливим

Щоб воно не переходило з ніг на ніс

до побачення