Hayalin Yeri Yok - Allame

Zamanda yolculuk zararla son bulur azarla korkunu

Bir mektuptur kalan masanda bulduğun

Yazında soluduğun kışında nefessizim aniden

O an belirdi gökyüzünde sert kobalttan maviler

Anlat teban ile eskiyen çocukluğuna ayarsın

Umutların yok göz yaşlarına merdiven dayarsın

Manasız belirsiz hatıralar diş geçirdi etime

Boş vermişlik iyiden iyiye hasar verdi bütün gücüme

Çok küçükken öcüler ağlatırdı şimdi pembeleşti

Var olmanın gereksizliğiyle iyice ötekileştim

Tam yirmi beş yıl eşlik etti karanlık aydınlık ağı

Aydınlık terk etti bak karanlıkla var kan bağım

Bir defter bin ağıt, insan etten dil ağır

Tek sebepten yazar eller gel küfret de bağır

Sanki sağır hayat duymuyor kalleş bana bayağı

Sokaklar bu serseriyi yakın tanır açık yaka bağır

Hayalin yeri yok, zamanı sar ellerimden kayıp gidiyor

Bu diyar beni geriyor, bu günümü mahkum ediyor

Sanki nispet etmek için var tüm mutlu şarkılar

Kolumdan çekiliyor uzakta ışıklar var arşı yar

Yüz hatlarımdan oku ben ilk çeyreğini yaşadığım

Hayat yüzünden kirlettim bu denizi ondan öldü martılar

Sen varlıktan şımartılan çocuksun duygulardan ırak

Yokluğundayım yakın beni yoksul uykularda bırak

İstemezsen beni gelip kırar kalbin durma noktasında

Bunaltan bir hafta yirmi dört saatim duman

Sağlık, sıhhat kayıp, son dönem bir matem ayı

Bıktım izlemekten mazi çekti gözlerimden retinayı

Dizlerin toprakta kalsın uğraş verme kalkmak için

Ben yazmadım ki sizler oluşturdunuz bu temayı

Anlattıklarım hakikat

Zaman hiç beklemeden hareket etti, sanki bir yılım bir dakika

Bu sınır sonrasında patika var, realde kal

Ne hâldeyim bilmezlerdeysen eğer hep yakandalar

Подорож у часі закінчується шкодою, лайте свій страх

Залишився лист, який ви знайдете на своєму столі

Я раптом задихаюся взимку, ти дихаєш своїм літом

У цю мить на небі з’явилася синя твердого кобальту

Скажи, нехай пристосується до твого старого дитинства з твоїми підданими

Ти не маєш надій, до сліз лізеш по драбині

Безглузді туманні спогади пронизали мою плоть

Ігнорування зіпсувало всі мої сили.

Коли я був таким маленьким, пуги плакали, а тепер рожеві

Я став абсолютно маргіналізованим через марність існування.

Двадцять п'ять років супроводжували мережу темряви і світла

Світло пішов, дивись, у мене кров з темрявою

Зошит — це тисяча лементів, язик людської плоті важкий

Пише з однієї причини, руки приходять лаються і кричать

Наче глухий життя не чує, зрадливий мені.

Вулиці знають, що цей панк кричить близько, з відкритим коміром

Вашим мріям немає місця, загорніть час, коли він вислизає з моїх рук

Ця земля мене напружує, вона засуджує мій день

Наче всі щасливі пісні можна порівняти

Його виривають з моєї руки, вдалині горять вогники

Читайте з моїх особливостей Я прожив першу чверть

Я забруднив це море через життя, чайки від нього померли

Ви дитина, зіпсована існуванням, подалі від емоцій

Я у вашу відсутність, залиш мене в поганому сні

Якщо ти не хочеш прийти і зламати мене, твоє серце зупинилося

Двадцять чотири години на тиждень куріння

Втрата здоров’я, здоров’я, остання місячна – жалобний місяць

Я втомився дивитися, як минуле витягло сітківку з моїх очей

Тримайте коліна на землі, не намагайтеся встати

Не я це писав, ви створили цю тему.

Правду я сказав

Час йшов, не чекаючи, ніби в мене був рік і хвилина

Після цього кордону є шлях, залишайтеся реальними

Якщо ти не знаєш, як я, вони завжди на твоєму боці