Şehir - Allame

Zor gülüyor yüzüm askıda

«Gitme!»

diyor bana şehir hep

Gizleniyor kara gökyüzü zerk ediyor acılara beni

Çilem ben, içim dışım dert kadehler savruluyor

Otuz yıllık öfkeyim, görüntüler karıncalanıyor

Keşkeler nüfuz, ahlar gururu tırmalıyor

Geçen zaman selviden bi' yar, durma, saçları yol

Gün bela, gece huzur için tek sermayem

Çoktan unuttum geçmişi fakat yumruklar sert hâlen

Yazabilmek cesaret, insan için umut rezalet

Eksilerini çıkar hayatının, ne kalır hesap et!

Mesafeler fiziksel jargon insanî telaşlar

Bu radyoaktif topraktan bi' aitlik yok başka (Hayır!)

Beyazlar aldı başını, gitti var olduğun bu evren

Çatık kaşlı, kirli yüzünü kara dumanlar okşar

İntihar tek shotlık, kuşku on beş dak’ka dert

İştahın acı bazında cehennem dört metrekare bi' yer

Bu ateş düştüğünden fazla yaktı

Sana şeref ve bana da sağlık versin ölmeden hayat bi' kez

Beşerin ellerinde leşe dönüştü neşem, gönül kayın meşe

Vakit geber diye geçer, sen her sabah umuda gebe

Hududa bak lan elini uzattığına değmez hedef

Kasvete gel, taze benliğim vuruldu top tepede

Biz de çok gülerdik düşüne, düşmeden önce

Gerçekle acıyı buluşturup öpüştürmeden önce

Bak abin hep ince, zamanı gelince, zararı derinden

Kararı tecrübeyle sabit haklı yetince

Sırtımda bıçak koleksiyonum, gecem pare pare

Zihnimde insan hikâyeleri birbirinden lanet

Distopyamda hayattasın, gel de şimdi şükret

Geçmişinle hesaplaş da gelecek için küfret

Bak abim, hayat tatlı değil, çatık kaşlı

Beni gençliğimde gör'cektiniz, şimdi tadım kaçtı

Şeytanlar uzun saçlı, günahlarımı saçtım önüne

Topla bundan evlası yok, uykuların kaçsın

Сильно сміюся, обличчя висить

— Не йди!

місто завжди каже мені

Чорне небо ховається, впиваючи мене в біль

Я нещасний, я неспокійний всередині і зовні.

Тридцять років гніву, образи поколюють

Побажання — проникнення, зітхання — дряпають гордість

Минає час, роздріб кипарис, не зупиняйся, відпусти волосся

День – біда, ніч – мій єдиний капітал для миру

Я вже забув минуле, але кулаки все ще тверді

Мужність писати, надія на людину – ганьба

Приберіть мінуси свого життя, порахуйте, що залишилося!

відстані фізичний жаргон людський порив

Немає іншої належності до цієї радіоактивної землі (Ні!)

Білі взяли твою голову, цього всесвіту, в якому ти існуєш, немає

Чорний дим пестить його нахмурене, брудне обличчя

Самогубство - це один постріл, сумнів протягом п'ятнадцяти хвилин

За ознакою болю апетиту пекло – це місце площею чотири квадратні метри

Цей вогонь горів більше, ніж впав

Слава тобі і здоров'я мені раз у житті перед смертю

Моя радість перетворилася на падаль в людських руках, моє серце — буковий дуб

Час минає, як він вмирає, ти щоранку вагітна надією

Подивіться на кордон, ціль не варта простягнути руку

Підійди до мороку, мій свіжий самопостріл, м’яч на пагорбі

Думаю, ми теж багато сміялися, перш ніж впасти

Перш ніж зустріти правду і біль і змусимо їх поцілуватися

Дивись, твій брат завжди худий, коли приходить час, шкода глибока.

Поки його рішення стабільне і правильне з досвідом

Моя колекція ножів на спині, моя ніч на шматки

На мою думку, людські історії проклинають одна одну

Ти живий у моїй антиутопії, приходь і будь вдячний зараз

Розбирайтеся зі своїм минулим і проклинайте майбутнє

Дивись братику, життя не миле, хмурий

Раніше ви бачили мене в молодості, тепер я не в смаку

Демони з довгим волоссям, я розсипав перед тобою свої гріхи

Немає нічого кращого, давайте спати